Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гашицького О.В. (суддя - доповідач), Лиски Т.О.,

Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,

здійснивши за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в

Совєтському районі міста Макіївки Донецької області (далі –УПФ) на постанову Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 7 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2009 року

в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до УПФ про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Зазначав, що є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і має право на отримання передбачених статтями 54 та 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі – Закон № 796-ХІІ (796-12) ) державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим Законом № 796-ХІІ (796-12) , та на відмову УПФ привести їх у відповідність з цим Законом (796-12) , позивач просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов’язати його усунути зазначені порушення, здійснивши відповідні перерахунки з 1 лютого 2009 року.

Постановою Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 7 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2009 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове рішення по суті спору.

Заслухавши доповідь судді - доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія дійшла висновку, що підстави для скасування судових рішень у цій справі відсутні.

У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону 796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації, інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями відповідно 54 та 50 Закону № 796-ХІІ (796-12) .

Розрахунок пенсії позивачу здійснено відповідачем виходячи із встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) (далі – Постанова № 1), який складає 19,91 гривні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що при перерахунку державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню при її обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про держбюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) . Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ

Усупереч положенням статей 54 Закону № 796-ХІІ Кабінет Міністрів України пунктом 2 Постанови № 1 (1-2002-п) установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок розміру пенсії, при тому, що розмір цієї суми не відповідає розміру мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди дійшли обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 54 Закону №796-ХІІ, підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про держбюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не може бути перешкодою для застосування цієї величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, правильним є висновок судів відносно того, що наданий відповідачем розрахунок розміру пенсії із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293 (1293-2005-п) "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'є безпідставним, оскільки вказаним нормативним актом передбачено збільшення пенсії, призначеної з дотриманням Постанови № 1 (1-2002-п) .

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні згаданих вище правових норм.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області відхилити і залишити без змін постанову Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 7 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.