Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А.

(доповідач)

Суддів

Весельської Т.Ф.

Гашицького О.В.

Мироненка О.В.

Смоковича М.І.

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі –УПФ) України в Лутугинському районі Луганської області про зобов’язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії за касаційною скаргою УПФ України в Лутугинському районі Луганської області на постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 20 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_1 у Лутугинському районному суді Луганської області пред’явила позов до УПФ України в Лутугинському районі Луганської Запорізької області про зобов’язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона відноситься до категорії громадян з правовим статусом "діти війни" та відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов’язати здійснити відповідні перерахунки та виплати за період з 01 січня 2006 року по час звернення до суду.

Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 20 березня 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, позов ОСОБА_1 до УПФ України в Лутугинському районі Луганської області про зобов’язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії частково задоволено.

Визнано неправомірними дії УПФ України в Лутугинському районі Луганської області.

Зобов’язано УПФ України в Лутугинському районі Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1,70 грн.

У касаційній скарзі УПФ України в Лутугинському районі Луганської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове рішення у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Встановлено, що ОСОБА_1. народилася 19 серпня 1935 року і відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набула правового статусу особи, передбаченого цим Законом.

Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Також згідно з пунктом 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було змінено. Статтею 6 (в новій редакції) цього Закону передбачалося, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Відповідно до вимог статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Отже, в період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року та з 01 січня по 22 травня 2008 року ОСОБА_1 не мала права на щомісячне підвищення до пенсії, оскільки норми відповідного Закону, якими було передбачено це право, були зупинені та змінені.

Суди попередніх інстанцій правильно вказали на те, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність суб’єкта владних повноважень є протиправною.

За таких обставин, позивач до 09 липня у 2007 році та до 22 травня у 2008 році не мала права на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а мала його лише з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Статтею 99 КАС України встановлений річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

Також, згідно статті 100 КАС України пропуск зазначеного строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи, що судом першої інстанції було встановлено, що строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік пропущений позивачем без поважних причин, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині поновлення строку для звернення до суду за захистом прав і зобов’язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку суми підвищення до пенсії за вказаний період задоволенню не підлягають.

Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то апеляційний суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновок судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 20 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про зобов’язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії –без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235- 242 Кодексу адміністративного судочинства України.