Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А.

(доповідач)

Суддів

Весельської Т.Ф.

Гашицького О.В.

Мироненка О.В.

Смоковича М.І.

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі –УПФ) України Білоцерківського району Київської області про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії за касаційною скаргою УПФ України Білоцерківського району Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2009 року,

У січні 2008 року ОСОБА_1 в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області пред’явила позов до УПФ України Білоцерківського району Київської області про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що в порушення статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач виплачує їй, як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому на території радіоактивного забруднення, підвищення пенсії у розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законом.

Просила суд зобов’язати УПФ України Білоцерківського району Київської області провести перерахунок доплати згідно зі статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 липня 2007 року із розрахунку мінімальної заробітної плати 440 грн.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2008 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2009 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов’язано УПФ України Білоцерківського району Київської області провести перерахунок та виплату доплати ОСОБА_1 відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановити та виплатити зазначену доплату в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої статтею 76 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з 09 липня 2007 року в розмірі 440 грн. щомісячно, а з 01 жовтня 2007 року по 31 рудня 2007 року в розмірі 460 грн. щомісячно.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, УПФ України Білоцерківського району Київської області подало касаційну скаргу.

Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є непрацюючою пенсіонеркою, постійно проживає в с. Дрозди Білоцерківського району –населеному пункті, який належить до території радіоактивного забруднення, яку віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач одержувала передбачену Законом доплату до пенсії в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , які протягом тривалих років не змінювалися і не відповідають розмірам, встановленим іншими законами України.

Зазначений висновок судів відповідає вимогам закону, з огляду на наступне.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 своєї постанови від 01 листопада 1996 року № 9 (v0009700-96) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам при розгляді справи необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Частинами першою та другою статті 39 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, пенсія підвищується у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Отже, Законом передбачалася доплата до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у сумі, кратній мінімальній заробітній платі, що склалася на відповідний період, і не передбачена можливість встановлення конкретних сум компенсацій і доплат. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , усупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (який встановив розмір щомісячних допомоги та доплати як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати) установлено конкретні розміри таких допомоги й доплати у твердій грошовій сумі.

Дію положень статті 39 цього Закону було зупинено на 2007 рік в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано поклав на УПФ України Білоцерківського району Київської області обов’язок з перерахунку пенсії позивачу саме з 09 липня 2007 року.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Білоцерківського району Київської області залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Білоцерківського району Київської області про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії –без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235- 242 Кодексу адміністративного судочинства України.