Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А.

(доповідач)

Суддів

Весельської Т.Ф.

Гашицького О.В.

Мироненка О.В.

Смоковича М.І.

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення (далі –УПСЗН) Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з виплати одноразової допомоги до 5 травня за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року,

У листопада 2007 року ОСОБА_1 у Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області пред’явив позов до УПСЗН Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з виплати одноразової допомоги до 5 травня за 2000-2007 роки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що має статус учасника бойових дій і відповідно до статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі –Закон № 3551) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Проте, у період 2000-2007 років така грошова допомога йому була виплачена не в повному обсязі.

Просив стягнути з відповідача на його користь 6442,50 грн. недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за період з 2000 року по 2007 рік.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 до УПСЗН Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з виплати одноразової допомоги до 5 травня частково задоволено.

Визнано відмову УПСЗН Первомайської міської ради від 27 липня 2007 року у проведенні перерахунку одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" (3551-12) за 2005-2007 роки незаконною.

Стягнуто з УПСЗН Первомайської міської ради Миколаївської області на користь ОСОБА_1 4705 грн.

Стягнуто з УПСЗН Первомайської міської ради Миколаївської області судові втрати на користь держави в сумі 3,40 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2008 року апеляційну скаргу УПСЗН Первомайської міської ради Миколаївської області задоволено частково.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2007 року скасовано та прийнято нову постанову.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов’язано УПСЗН Первомайської міської ради Миколаївської області виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до дня Перемоги за 2007 рік у розмірі 1750 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2007 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону № 3551 (3551-12) .

Між тим, на думку колегії суддів такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач має статус учасника бойових дій.

Частиною п’ятою статті 12 Закону № 3551 передбачено, що учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком

Фактично ОСОБА_1 виплачено у 2000, 2001 роках по 40 грн., у 2002 році –80 грн., 2003 році –90 грн., у 2004 році –120 грн., в 2005 та 2006 роках –по 250 грн., 2007 році –280 грн.

При цьому відповідач керувався положеннями Законів України щодо Державного бюджету України на відповідний рік.

Зазначені Закони України до моменту виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги Конституційним Судом України не були визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги учасникам бойових дій до 5 травня.

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними положеннями Законів України щодо Державного бюджету України на 2003-2005 роки фактично змінено положення Закону № 3551 (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Законів України щодо Державного бюджету України.

Зазначених обставин та норм матеріального права не врахували суди попередніх інстанцій під час вирішення даного спору, чим порушили правила застосування норм матеріального права, а саме помилково надали перевагу приписам Закону № 3551 (3551-12) .

З огляду на викладене рішення судів першої та другої інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки обставини справи встановлені повно і всебічно, а суди першої та апеляційної інстанцій лише порушили норми матеріального права, тому колегія суддів вважає можливим ухвалити у справі нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області задовольнити.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2007 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання дій неправомірними скасувати та постановити у цій справі нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235- 242 Кодексу адміністративного судочинства України.