Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А.

(доповідач)

Суддів

Весельської Т.Ф.

Гашицького О.В.

Мироненка О.В.

Смоковича М.І.

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення (далі –УПСЗН) Дзержинської міської ради Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті одноразової грошової допомоги за касаційною скаргою УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 27 січня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2009 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_1 в Дзержинському міському суді Донецької області пред’явив позов до УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є ветераном Великої Вітчизняної Війни і відповідно до статті 14 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі –Закон № 3551) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.

Однак, відповідач у 2006 та 2008 роках в порушення вимог Закону № 3551 (3551-12) виплатив йому таку допомогу в розмірі по 55 грн. за кожен рік.

Вважає, що відповідач при нарахуванні та виплаті допомоги повинен керуватись лише Законом № 3551 (3551-12) , а не законами щодо Державного бюджету України на відповідний рік, який істотно звужує обсяг його прав.

Просив стягнути з УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області невиплачену грошову допомогу за 2006 та 2008 рік у розмірі 2520 грн.

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 27 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2009 року, позов ОСОБА_1 до УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті одноразової грошової допомоги задоволено.

Стягнуто з УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі 1378 грн.

У касаційній скарзі УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення у справі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону (3551-12) № 3551 (3551-12) .

Такий висновок судами зроблений з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено і з цим погодився відповідач, що ОСОБА_1 має статус ветерана Великої Вітчизняної Війни.

Статтею 14 Закону № 3551 передбачено, що учасникам бойових дій щорічно до 05 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком.

Однак, Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) та Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) встановлено виплату цієї допомоги в розмірі 55 грн.

Зазначені Закони України на час виплати ОСОБА_1 грошової допомоги Конституційним Судом України не були визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги учасникам бойових дій до 5 травня.

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними положеннями Законів України щодо Державного бюджету України на 2006 (3235-15) та 2008 роки (107-17) фактично змінено положення Закону № 3551 (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Законів України щодо Державного бюджету України.

Зазначених обставин та норм матеріального права не врахували суди попередніх інстанцій під час вирішення даного спору, чим порушили правила застосування норм матеріального права, а саме помилково надали перевагу приписам Закону № 3551 (3551-12) .

З огляду на викладене рішення судів першої та другої інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки обставини справи встановлені повно і всебічно, а суди першої та апеляційної інстанцій лише порушили норми матеріального права, тому колегія суддів вважає можливим ухвалити у справі нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області задовольнити.

Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 27 січня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті одноразової грошової допомоги скасувати та постановити у цій справі нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235- 242 Кодексу адміністративного судочинства України.