Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.І.,

суддів:

Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.,

Чалого С.Я.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області, третя особа - комунальне підприємство "Водоканал" про визнання протиправним та скасування рішення, що переглядається за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області на постанову господарського суду Запорізької області від 13 листопада 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року

В травні 2008 року ВАТ "Запоріжжяобленерго"звернулось в суд із позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області (Інспекція) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Зазначало, що на підставі акту перевірки ВАТ "Запоріжжяобленерго", відповідачем 14 грудня 2007 року винесено рішення №232, яким вирішено стягнути в доход держави суму неправомірно отриманої виручки –4184,22 грн. та штраф у розмірі 8 368,44 грн., разом 12 552,66 грн.

Посилаючись на відсутність вини у своїх діях з нарахування КП "Водоканал"завищеної суми плати за спожиту електроенергію, ВАТ "Запоріжжяобленерго"просило оскаржуване рішення визнати протиправним та скасувати.

Постановою господарського суду Запорізької області від 13 листопада 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року позов задоволено.

У касаційній скарзі Інспекція, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судами, в період з 13 по 23 листопада 2007 року Інспекцією проводилась перевірка ВАТ "Запоріжжяобленерго"з питань дотримання порядку застосування тарифів на електроенергію, за результатами якої складено акт від 23 листопада 2007 року №1241 (Акт).

Актом зафіксовано порушення з боку позивача, а саме: в період серпень-вересень 2007 року завищено плату за спожиту електроенергію КП "Водоканал"внаслідок виставлення рахунку за трьохзонними тарифами 2 класу напруги, тоді як згідно Постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України № 988 від 26 липня 2007 року (v0988227-07) та № 1167 від 23 серпня 2007 року (v1167227-07) необхідно здійснювати нарахування за єдиним тарифом 2-го класу напруги.

Зазначене призвело до сплати КП "Водоканал"надлишкової суми за спожиту електроенергію в розмірі 4 184 грн. 22 коп.

Також встановлено, що між позивачем та КП "Кодоканал"укладено договір на користування (постачання) електроенергії №10 від 01 квітня 1999 року, відповідно до умов якого споживач на початку розрахункового періоду надає ВАТ "Запоріжжяобленерго"акт про спожиту електроенергію, на підставі якого позивач виставляє рахунок до сплати.

На виконання вимог договору, КП "Водоканал"було надано позивачу акт за серпень-вересень із зазначенням електролічильника пік, полу пік, ніч (тобто багатофункціональний лічильник, згідно якого плата нараховується за трьохзонними тарифами), в той час, коли потрібно вказувати індукційний електролічильник, згідно якого плата нараховується за єдиним тарифом.

Позивачем зроблено нарахування плати КП "Водоканал"відповідно до наданого Акту, який містив похибку, внаслідок чого останнім було надмірно сплачено 4 184 грн. 22 коп.

В останній день проведення перевірки, позивачем виставлено новий рахунок КП "Водоканал", з урахуванням переплаченої раніше КП "Водоканал"суми, що нівелювало наслідки описаного порушення.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком виходили з того, що у діях ВАТ "Запоріжжяобленерго"відсутня вина, так як відповідальність за достовірність даних, відображених в акті несе споживач. Крім того, судами враховано, що позивачем вжито усіх залежних від нього дій для недопущення такого порушення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів не погоджується.

постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) № 988 від 26 липня 2007 року (v0988227-07) та №1167 від 23 серпня 2007 року (v1167227-07) щодо затвердження на серпень та вересень 2007 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України встановлено роздрібні тарифи на електроенергію для споживачів на території України для енергопостачальних компаній, серед яких і ВАТ "Запоріжжяобленерго".

Такі тарифи є державними фіксованими цінами в розумінні Закону України "Про ціни і ціноутворення"від 03 грудня 1990 року №507-ХІІ (507-12) ( Закон №507-ХІІ (507-12) ).

Відповідно до частини першої статті 14 вищеназваного Закону, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлено рахунок та отримано оплату від КП "Водоканал"за тарифом, вищим ніж передбачено постановами НКРЕ України № 988 (v0988227-07) та № 1167 (v1167227-07) .

Посилання судів на те, що позивач звільнений від відповідальності за таке порушення внаслідок відсутності вини є помилковим, оскільки оплата спожитої електроенергії здійснюється на підставі виставленого саме позивачем рахунку, з чого випливає, що відповідальність за правильність даних в рахунку несе ВАТ "Запоріжжяобленерго".

Так, відповідно до підпункту 4.3.2. Договору між позивачем та КП "Водоканал"плата за спожиту електроенергію здійснюється КП "Водоканал"за рахунками, направленими йому ВАТ "Запоріжжяобленерго".

Щодо звільнення від відповідальності, то така можливість передбачена частиною другою статті 218 Господарського кодексу України, внаслідок вжиття позивачем всіх дій для уникнення правопорушення. Проте, у випадку, що розглядається, застосування цієї норми вбачається неможливим з огляду на те, що дії з нівелювання наслідків правопорушення (виставлення позивачем нового рахунку) після його вчинення, не є діями для уникнення правопорушення. Вирішальним є саме часовий контекст здійснення таких дій: якщо вони здійснені до правопорушення –відбувається звільнення від відповідальності, після правопорушення –ні.

Аналогічна позиція закріплена в Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (z1047-01) , затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року N 298/519.

Відповідно до підпункту 1.8. зазначеної Інструкції (z1047-01) , факти завищення цін і тарифів суб'єктами господарювання, які встановлені самостійно, у разі повернення суб'єктами господарювання суми необґрунтовано отриманої виручки споживачам або перерахування її в дохід відповідного бюджету до початку перевірки, як порушення державної дисципліни цін, не розглядаються (початком перевірки вважається дата, яка зазначена в акті).

Таким чином, посилання судів, на те що позивачем усунуті наслідки порушення, не можуть братись до уваги, адже такі дії були вчинені в останній день перевірки.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, наявність правопорушення у діях ВАТ "Запоріжжяобленерго"є встановленим фактом, який не підлягає доведенню.

За правилами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2008 року, що набрала законної сили, встановлено, що в діях економіста ВАТ "Запоріжжяобленерго"міститься склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 165-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення: "Порушення порядку формування та застосування цін і тарифів".

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суди дійшли помилкових висновків про наявність підстав для звільнення ВАТ "Запоріжжяобленерго"від відповідальності, а відповідачем правомірно застосовано положення статті 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення".

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 13 листопада 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року скасувати.

У справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.