Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.І.,

суддів:

Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.,

Чалого С.Я.,

Черпіцької Л.Т.,

при секретарі судового засідання Шпикуляку В.Г.,

за участю представника відповідача Зузлова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Новомосковського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську Дніпропетровської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Новомосковську Дніпропетровської області про взяття на відшкодування витрат, що переглядається за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новомосковську Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року

В липні 2008 року Новомосковський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську Дніпропетровської області (УПФ) звернувся в суд із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новомосковську Дніпропетровської області (Фонд) про зобов’язання прийняти до заліку відшкодування витрат, понесених УПФ по виплаті та доставці пенсії гр. ОСОБА_7 в розмірі 2 825,74 грн.

Зазначав, що УПФ в період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року виплатило пенсіонеру ОСОБА_7, який отримав каліцтво за межами України, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в розмірі 2 825,74 грн.

Посилаючись на частину другу статті 2 та статтю 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV ( Закон № 1105-ХІV (1105-14) ) просив зобов’язати відповідача прийняти до заліку витрати на виплату пенсії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року позов задоволено.

У касаційній скарзі Фонд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 19 червня 1986 року з гр. ОСОБА_7 на території Вірменської РСР стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого він отримав травму і визнаний інвалідом.

В період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року УПФ виплатило гр. ОСОБА_7 пенсію в розмірі 2 825,74 грн., проте відповідач відмовився прийняти цю суму до заліку.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що позивачем надані докази, які підтверджують право ОСОБА_7 на отримання пенсії по інвалідності, а відповідач є особою, зобов’язаною сплачувати таку пенсію, або відшкодовувати УПФ витрати, якщо таку виплату проводить пенсійний орган.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджуючись з висновками судів щодо права УПФ на відшкодування спірних витрат, зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неправильним, відтак позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Предметом спору є зобов’язання відповідача вчинити дії –прийняти до заліку суми витрат УПФ, тобто підписати акт звірки розрахунків.

Відносини стосовно відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат Пенсійного Фонду на виплату пенсій по інвалідності регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою

годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4 (Порядок №5-4/4 (z0376-03) ).

За змістом п. 5 Порядку №5-4/4 (z0376-03) органи Пенсійного фонду на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих та складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню.

Це означає, що Порядок №5-4/4 (z0376-03) передбачає складання акту звірки взаєморозрахунків лише у добровільному порядку, і не врегульовує спірних відносин між УПФ та Фондом у випадку незгоди когось із цих осіб із заявленими до відшкодування сумами.

Тому спір щодо розбіжностей у заявлених сумах відшкодувань між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України належить вирішувати шляхом подання адміністративного позову про стягнення суми невідшкодованих витрат, а не про зобов’язання вчинити певні дії (прийняти до заліку суми відшкодування).

З огляду на вищевикладене, суди дійшли помилкового висновку про можливість задоволення позовних вимог .

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно та правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новомосковську Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року скасувати, у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.