К-14038/10-С Про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб - 12.10.2010 Прийняття

за позовом Новоград–Волинської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про стягнення боргу, -

Новоград–Волинська об’єднана державна податкова інспекція Житомирської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3355,43 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 року скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2008 року та прийнято нове рішення про задоволення позову; стягнуто з ОСОБА_4 на користь державного бюджету заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3355,43 грн. з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що при подачі декларації про доходи 22.03.2007 року, одержані з 1 січня по 31 грудня 2006 року, відповідач зазначила про отриманий нею дохід у вигляді успадкованого майна, загальна вартість якого становить - 25811,00 грн., що підлягають оподаткуванню. В результаті чого відповідачу нарахована заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі - 3355,43 грн. (25811,00 грн. х 13%=3355,43 грн.).

У зв'язку з цим позивачем прийнято податкове повідомлення №0001321701/0 від 05.05.2007 року, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання в сумі - 3355,43 грн. Згодом відповідачу направлялись податкові вимоги, але станом на 21.04.2008 року заборгованість не сплачена.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що спадщину позивачем фактично отримано від матері чоловіка, а відтак в силу абзацу другого підпункту "б" підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", такий об'єкт спадщини має оподатковуватись за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 отримала спадщину після матері померлого чоловіка у вигляді: майнового паю члена КСП "Світоч" с. Великий Молодиків, Новоград-Волинського району (частка визначена в розмірі 329,00 грн.); права на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності КСП "Світоч" (вартість земельної частки визначено у розмірі - 25482,00 грн.)

Підпунктом 13.2.1 пункту 13.2 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини.

Відповідно до п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Оскільки відповідач отримав доходи у вигляді спадщини від члена сім'ї першого ступеня споріднення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що такі доходи оподатковуються податком з доходів фізичних осіб за нульовою ставкою.

Помилкове посилання у рішенні місцевого адміністративного суду на факт отримання відповідачем спадщини, як об'єкта оподаткування, від свого чоловіка, а не від його матері, не спростовують правомірність висновків суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з наведених вище мотивів, а відтак, в силу вимог ч. 2 ст. 224 КАС України, вказане рішення суду першої інстанції має бути залишене в силі.

Крім того, задовольняючи позов, апеляційний суд помилково послався на вимоги абзацу другого підпункту "б" підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону № 889-IV, оскільки на час здійснення спірних правовідносин цей абзац було виключено згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV (2505-15) .

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 року скасувати та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2008 року по справі № 2-а-7778/08.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.