2-27/12320-2005 Про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень з податку на додану вартість - 11.10.2010 Прийняття

Державне виноробне підприємство "Привітне" Національного виробничо –аграрного об’єднання "Масандра"(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (далі –відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень ДПІ у м. Алушті АР Крим № 0002002301/0/1846 від 01 серпня 2005 року та № 0001992301/0/1845 від 01 серпня 2005 року.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29-30 серпня 2005 року позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим від 01 серпня 2005 року № 0002002301/0/1846 про визначення податкового зобов’язання в сумі 952379,50 грн. податку на додану вартість, з якого 623058,00 грн. основного платежу і 329321,50 грн. штрафних санкцій та від 01 серпня 2005 року № 0001992301/0/1845 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 329245,00 грн., з якого 225600,00 грн. основного платежу і 103645,00 грн. штрафних санкцій. Стягнуто з ДПІ у м. Алушті АР Крим на користь ДВП "Привітне"НВАО "Масандра"85,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 липня 2007 року рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29-30 серпня 2005 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Алушті АР Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29-30 серпня 2005 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 липня 2007 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ДВП "Привітне"НВАО "Масандра", посилаючись на те, що рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29-30 серпня 2005 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 липня 2007 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Алушті АР Крим провела комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДВП "Привітне"НВАО "Масандра"за період з 01 липня 2003 року по 31 березня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 84/23-2-8/00412725 від 01 серпня 2005 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого податкові зобов’язання з реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства були виключені з сільськогосподарської декларації № 2 і включені у загальну декларацію № 3, загальна сума донарахованого податку на додану вартість склала 623058,00 грн.; пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про норматив і порядок відрахування у спеціальний Фонд Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими, казенними підприємствами та їх об’єднаннями", в результаті чого підприємством не було нараховано та сплачено у встановлений законодавством термін дивіденди, що підлягають перерахуванню у спеціальний Фонд Державного бюджету України у сумі 225600,00 грн.

01 серпня 2005 року на підставі акта перевірки ДПІ у м. Алушті АР Крим прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002002301/0/1846, яким згідно з підпунктом "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.1, 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначила ДВП "Привітне"НВАО "Масандра"суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 952379,50 грн., з яких 623058,00 грн. –за основним платежем, 329321,50 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

01 серпня 2005 року на підставі акта перевірки ДПІ у м. Алушті АР Крим прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001992301/0/1845, яким згідно з підпунктом "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.1, 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначила ДВП "Привітне"НВАО "Масандра"суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 329245,00 грн., з яких 225600,00 грн. –за основним платежем, 103645,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлені пунктом 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" обмеження щодо підакцизної продукції, з операцій з продажу якої сільськогосподарський товаровиробник зобов'язаний сплачувати податок до бюджету та не має право спрямовувати суми податку на розвиток власної товарно-матеріальної бази, стосуються лише підакцизної продукції, виробленої з давальницької сировини, тоді як виноматеріали, реалізована позивачем, є продукцією його власного виробництва та сировиною для виробництва підакцизних товарів і не може сертифікуватися як готова продукція для реалізації кінцевому споживачу. Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дивіденди, які сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними підприємствами та їх об’єднаннями є податком на прибуток, а тому з урахуванням приписів статей 4, 17 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 –2004 років", пункту 4 статті 9 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", пункту 20 частини 1 статті 1 Бюджетного кодексу України, частини 3 статті 1, частини 2 статті 7 Закону України "Про систему оподаткування" позивач не повинен був нараховувати та сплачувати до бюджету належні суми відрахувань чистого прибутку.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з оглядну на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивач не включив до своїх податкових зобов'язань за серпень, вересень, грудень 2003 року та лютий –червень, серпень –жовтень, грудень 2004 року податок на додану вартість в загальній сумі 623058,00 грн. (з урахуванням збільшеної контролюючим органом за результатами перевірки відємного значення об’єкту оподаткування в суміф 34565,00 грн. за жовтень 2003 року) з операцій з продажу виноматеріалів власного виробництва.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено до 1 січня 2004 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Дію пункту 11.29 статті 11 продовжено до 1 січня 2005 року згідно Закону України від 28.11.2003 № 1352-IV (1352-15) .

Отже, наведена норма пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" розповсюджується виключно на власну сільськогосподарську продукцію, з якої виключена підакцизна продукція.

Пунктом 2 Постанови Верховної Ради України від 12 серпня 1996 року № 365/96-ВР (365/96-ВР) "Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліком підакцизних товарів, які ввійшли, зокрема, до Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" (178/96-ВР) .

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.

Згідно частини 1 статті 3 цього Закону, пунктів "а", "б"статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги, відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини; обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників.

Об'єкти, які не підлягають оподаткуванню, визначені частиною 2 статті 3 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), перелік яких є вичерпним.

Статтею 6 цього Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками податків самостійно за встановленими ставками.

Статтею 1 Закону України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено ставку акцизного збору в розмірі 0 гривень з одиниці товару на алкогольні напої з кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 2204 30.

Абзацом 2 статті 2 цього Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено ставку акцизного збору на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції - 1,0 гривні за 1 літр.

Статтею 1 Закону України "Про Митний тариф України" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) затверджений Митний тариф України.

Відповідно до преамбули цього Закону в основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

В групі 22 "Алкогольні і безалкогольні напої та оцет"розділу IV Митного тарифу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виноградне сусло передбачене в товарних позиціях з різними кодами, в тому числі 2204 "Вина виноградні натуральні, включаючи вина з доданням спирту та міцні; сусло виноградне, крім того, що включено до товарної позиції 2009"(підпозиції 2204299400, 2204296500 - інші, 2204298900 - портвейн).

Матеріали справи містять експертний висновок Торгово-Промислової Палати Криму № 36-О/04-13 від 02 червня 2004 року, згідно якого виноматеріали: "Сонце у бокалі"(з фактичною концентрацією спирту 16,1%, цукор 14,3 г/100мл); "Кагор Південнобережний"(з фактичною концентрацією спирту 17,5%, цукор 18,3 г/100мл); "Старокримський рожевий"(з фактичною концентрацією спирту 17,0%, цукор 7,5 г/100мл); "Мускат білий Таврійський"(з фактичною концентрацією спирту 16,1%, цукор 16,1 г/100мл); "Кіммерія червона південнобережна"(з фактичною концентрацією спирту 16,1%, цукор 12,2 г/100мл); "Кагор Український"(з фактичною концентрацією спирту 16,2%, цукор 16,1 г/100мл) –відповідають коду товару згідно з УКТ ЗЕД 2204299400. Виноматеріал "Портвейн червоний Лівадія"(з фактичною концентрацією спирту 19,7%, цукор 8,2 г/100мл) - відповідає коду товару згідно з УКТ ЗЕД 2204299500. Виноматеріал "Столове біле сухе"(з фактичною концентрацією спирту 12,0%) - відповідає коду товару згідно з УКТ ЗЕД 2204296500.

Віднесення виноматеріалу до іншої товарної групи ніж та, якій присвоєно код 2204 30 згідно УКТ ЗЕД, не означає, що ці виноматеріали не є підакцизним товаром за умови, якщо вони підпадають під законодавче визначення алкогольних напоїв, та що на обороти з них, які є об'єктом оподаткування, не встановлені ставки акцизного збору.

Отже, для правильного вирішення спору підлягає з'ясуванню в судовому процесі, чи є виноматеріали, які продавалась позивачем, підакцизним товаром, тобто чи підпадають вони під код УКТ ЗЕД 2204 з урахуванням підпозицій та за умови, що вони підпадають під законодавче визначення алкогольних напоїв.

Статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За змістом абзацу 2 пункту 2 Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансовогосподарської діяльності у 2004 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 року № 405 (405-2004-п) (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відрахування частини прибутку (доходу) провадяться державними, у тому числі казенними, підприємствами та їх об'єднаннями у розмірі 15 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, ДВП "Привітне"НВАО "Масандра"є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) було зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку дію Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8.

Зокрема, пунктом 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено порядок оподаткування дивідендів.

У свою чергу суди попередніх інстанцій, визнаючи спірне податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток, порушили правила застосування норм права: судами надано перевагу положенням Закону "Про систему оподаткування" (1251-12) та Бюджетного кодексу України (2542-14) , які щодо спірних правовідносин є загальними, у той час як перевагу мають спеціальні норми, за наведених обставин –норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , прийнятого останнім в часі із зазначених законодавчих актів, що теж надає йому перевагу при вирішенні судами питання, нормою якого закону слід керуватися під час розгляду справи. Цей Закон не визнано неконституційним.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Дотримання цього принципу судом в судовому процесі забезпечує прийняття законного і обґрунтованого судового рішення за результатами розгляду адміністративної справи, вимоги щодо якого встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимоги норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.