Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

У липні 2008 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щорічної одноразової допомоги учаснику війни.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнено з Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_6 недонараховану разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік у розмірі 1443 грн.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права відповідач ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони що позивач є учасником війни.

Задовольняючи позов в частині виплат одноразової грошової допомоги до 5 травня суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Частиною 5 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що учасника війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Однак Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) встановлено виплату цієї допомоги учасникам війни у 2008 році 400 грн.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни та інвалідам війни. При цьому дія статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Однак, суди, задовольняючи позов, не врахували вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суди застосували недіючу норму права.

Посилання судів на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 (v010p710-08) у справі №10-рп, якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2008 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (3551-12) .

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобов’язання зробити виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.