К-20064/07-С Про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії - 07.10.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2007 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 2 грудня 2003 року їй було призначено пенсію державного службовця. Проте при обчисленні та призначенні пенсії управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська не було враховано винагороду за вислугу років у розмірі 40%, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання"від 12 вересня 1997 року № 1013 (1013-97-п) , яку вона отримувала під час її роботи в органах податкової служби, а замість неї було враховано надбавку за вислугу років в розмірі 20 % посадового окладу з урахуванням доплати за ранг. Крім того, відповідач при визначенні розміру пенсії не врахував також матеріальну допомогу на оздоровлення, з якої справлялися страхові внески, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Внаслідок неправильного визначення розміру пенсії їй щомісяця недораховано 127,09 грн. до призначеної пенсії. 18 травня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська із заявою, в якій просила перерахувати призначену пенсію, починаючи з 2 грудня 2003 року, з урахуванням зазначених виплат та включити їх при подальших перерахунках пенсії у зв’язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів державної податкової служби (станом на 1 листопада 2004 року, на 1 січня 2005 року, на 1 квітня 2006 року). Проте відповідач відмовив в проведенні перерахунку пенсії. Просила визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо вилучення зі складу середньомісячної заробітної плати при призначенні та перерахунку пенсії державного службовця 20 % винагороди за вислугу років та середньомісячного розміру матеріальної допомоги, зобов’язати відповідача перерахувати пенсію позивача, починаючи з 2 грудня 2003 року, з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу та надбавки за спеціальне звання, а також середньомісячного розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2007 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська було залишено без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2006 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 з 2 грудня 2003 року призначена пенсія державного службовця. Відповідно до протоколу засідання постійно діючої комісії про встановлення стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років спеціалістам Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області станом на 1 вересня 1997 року стаж роботи позивача на державній службі становив 26 років 7 місяців. Під час роботи в органі державної податкової служби позивач отримувала винагороду за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. ОСОБА_1 подала до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська для призначення пенсії довідку Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 1 грудня 2003 року № 28156/10/05-020 про розмір заробітної плати станом на зазначену дату, в тому числі винагороди за вислугу років у розмірі 40%, та довідку Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 1 грудня 2003 року № 28158/10/05-020 про заробітну плату за останні 24 місяці роботи із зазначенням, що на всі вказані суми заробітної плати, зокрема, винагороду за вислугу років та матеріальну допомогу, нараховано збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Відповідач, керуючись положеннями Закону України "Про державну службу" (3723-12) , постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення стажу державної служби"від 3 травня 1994 року №283 (283-94-п) , при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 визначив, що її стаж державного службовця становить 13 років 4 дні, та врахував надбавку за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу та надбавки за ранг. постановами Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2004 року №1481 (станом на 1 листопада 2004 року), від 15 січня 2005 року №37 (37-2005-п) (станом на 1 січня 2005 року), від 9 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) (станом на 1 квітня 2006 року) були підвищені посадові оклади працюючих державних службовців. 18 травня 2006 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська із заявою, в якій просила перерахувати призначену пенсію, починаючи з 2 грудня 2003 року, з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу та надбавки за спеціальне звання, матеріальної допомоги на оздоровлення, включивши їх при подальших перерахунках пенсії у зв’язку з підвищенням заробітної плати працюючим працівникам органів державної податкової служби. Рішенням комісії з розгляду повторних звернень громадян управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська (протокол № 5 від 14 червня 2006 року) було відмовлено ОСОБА_1 в зарахуванні до складу заробітної плати винагороди за вислугу років в розмірі 40 відсотків при призначенні та перерахунку пенсії згідно чинного законодавства.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу"встановлено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії"від 31 травня 2000 року № 865 (865-2000-п) встановлено, що посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років при призначенні пенсії відповідно до законів, зазначених у пункті 1 цієї постанови (у пункті 1 постанови зазначений Закон України "Про державну службу (3723-12) ), враховуються в розмірах, що виплачуються на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 (1013-97-п) затверджено Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, відповідно до положень якого винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби залежно від стажу роботи і обчислюється у відсотках, виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці.

Винагорода за вислугу років враховується при обчисленні середнього заробітку, що зберігається за посадовою особою відповідно до законодавства.

Абзацом 3 зазначеної постанови встановлено, що витрати на виплату винагороди за вислугу років здійснювати у межах фонду оплати праці передбаченого органам державної податкової служби в Державному бюджеті України.

Таким чином, з наведеного вбачається, що винагорода за вислугу років, встановлена посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, є частиною заробітної плати зазначених посадових осіб, виплачується за рахунок та у межах фонду оплати праці, передбаченого органам державної податкової служби в Державному бюджеті України, враховується при обчисленні середнього заробітку, що зберігається за посадовою особою відповідно до законодавства, на неї нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому повинна враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця у розмірах, що виплачуються на день звільнення посадової особи з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії, у даному випадку пенсію державного службовця.

Стаття 33 Закону України "Про державну службу"визначає умови оплати праці державних службовців, а не умови їх пенсійного забезпечення, а тому, якщо державний службовець під час перебування на державній службі отримував винагороду (надбавку) за вислугу років у розмірі 40% до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг (спеціальне звання), то зазначений розмір цієї винагороди (надбавки) повинен бути врахований і при обчисленні пенсії державного службовця.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 в частині перерахунку пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу, надбавки за спеціальне звання.

Поряд з цим суд першої інстанції безпідставно зобов’язав відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 2 грудня 2003 року (з дня її призначення), а не з дня звернення до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії.

Відповідно до положень частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

При цьому судом першої інстанції також не враховано, що статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено річний строк звернення до суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Задовольняючи вимогу позивача про врахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця середньомісячного розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про державну службу"пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів"від 13 грудня 1999 року №2288 (2288-99-п) в межах встановленого фонду оплати і праці надано право керівникам надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати. Відповідно до положень Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року за №5 (z0114-04) , матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер та відноситься до фонду оплати праці у вигляді інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Частиною 2 статті 33 Закону України "Про державну службу"визначено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Стаття 1 Закону України "Про оплату праці"визначає заробітну плату як винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Стаття 2 цього Закону, яка визначає структуру заробітної плати, не містить вказівки на те, що матеріальна допомога входить до структури заробітної плати. Більше, того, у зазначеній нормі Закону відсутнє таке поняття як матеріальна допомога. Матеріальні виплати, зазначені в цій нормі, і матеріальна допомога це не ідентичні поняття, а тому законних підстав для віднесення матеріальної допомоги до складу (структури) заробітної плати державного службовця немає.

Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення носить разовий характер та не є складовою частиною заробітної плати у розумінні частини 2 статті 33 Закону України "Про державну службу", а сам факт утримання із суми допомоги на оздоровлення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не є підставою для включення її до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця.

Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. При цьому за правилами пункту 4 частини 1 статті 223 цього Кодексу у випадку зміни рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2007 року скасувати, а постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2006 року змінити. Абзац перший резолютивної частини постанови викласти у такій редакції: "Позов ОСОБА_1 задовольнити частково". Абзац другий резолютивної частини постанови викласти в такій редакції: "Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо неврахування при обчисленні та призначенні пенсії ОСОБА_1 винагороди за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу та надбавки за спеціальне звання, що виплачується посадовим особам органів державної податкової служби". В абзаці третьому резолютивної частини постанови слова "з 2 грудня 2003 року"замінити словами "з 1 червня 2006 року"та вилучити з нього слова "та середньомісячного розміру матеріальної допомоги до щорічної відпустки на оздоровлення".