К-49411/09-С Про визнання дій протиправними та повернення надмірно сплачених митних платежів - 19.01.2011 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного і суду від 6 жовтня 2009 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Старобільської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій протиправними та повернення надмірно сплачених митних платежів, –

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Старобільської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій протиправними та повернення надмірно сплачених митних платежів.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, ОСОБА_1 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. є фізичною особою –підприємцем, яка здійснює зовнішньоекономічні операції.

29 травня 2006 року між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1. (Україна) та компанією Great Wall Rubber Co., LtD"(Китайська народна республіка) був укладений контракт № 1-RS(A) про поставку гумовотехнічних виробів на загальну суму 1 млн. доларів США. Згідно умов контракту постачання товару здійснюється окремими партіями відповідно до специфікацій. За специфікацією № 9 від 20 березня 2008 року позивачем імпортовано партію чорного гумового мату у кількості 78 тон вартістю 57450 доларів США з передбачених в специфікації 130 тон загальною вартістю 95750 доларів США.

Під час декларування митної вартості товару, 26 серпня 2008 року, головним інспектором Митного посту "Сєверодонецьк"Старобільської митниці Державної митної служби України було зроблено відмітки у деклараціях митної вартості № 704020003/8/003990 та № 704020003/8/003993 з вимогою до декларанта про подання додаткових документів з метою встановлення митної вартості товару: договору з третіми особами, що пов’язані з основним контрактом, калькуляції фірми-виробника товару, висновків про вартісні характеристики товарів підготовлені спеціальними експертними організаціями, інформацію зовнішньо-торгівельних та біржових організацій про вартість товару або сировини, інші документи для підтвердження митної вартості товару. Позивачем були подані до Старобільської митниці та до Митного посту "Сєверодонецьк"листи № 14 від 27 серпня 2008 року та № 16 від 28 серпня 2008 року про незгоду з вимогами митного органу.

2 вересня 2008 року Старобільською митницею Державної митної служби України були складені довідки № 31 та № 32 про визначення митної вартості товарів відділом контролю митної вартості та номенклатури Старобільської митниці на підставі ст. 273 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) за методом № 6 (Резервний метод) на момент подання товару до митного оформлення, при цьому довідки були оформлені за формою, діючою в митних органах на той час: картка відмови головного інспектора митного посту "Сєверодонецьк"в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 704020003/2008/000128 від 3 вересня 2008 року та картка відмови головного інспектора митного посту "Сєверодонецьк"в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 704020003/2008/000129 від 3 вересня 2008 року.

Картки відмови позивачем оскаржені не були.

Позивач зазначає, що з метою уникнення зростання витрат завдяки простою транспорту з товаром під митним контролем, позивачем було прийнято рішення про декларування митної вартості за резервним методом, внаслідок чого складені та подані до митниці 2 вересня 2008 року нові вантажно-митні декларації № 704020003/8/004208, № 704020003/8/004209 та відповідні ним декларації митної вартості (арк. спр. 48-57), які були прийняті Старобільською митницею. До державного бюджету за новими деклараціями позивачем були сплачені податок на додану вартість в сумі 71726 грн. 68 коп. та мито в сумі 7032 грн. 03 коп. за платіжними дорученнями № 241 від 26 серпня 2008 року та № 252 від 2 вересня 2008 року.

Позивач вважає, що за рахунок протиправного збільшення митної вартості товару в нових деклараціях було надмірно визначено та відповідно сплачено митних платежів на суму 16428 грн. 68 коп., у зв’язку з чим до митниці направлена скарга № 19 від 3 вересня 2009 року з наполяганням на вартості товару, визначеної за першим методом у попередньо наданих деклараціях. За результатами розгляду скарги Старобільською митницею дана позивачу відповідь про відсутність підстав для перерахунку та повернення платежів.

Рішення судів попередніх інстанцій, мотивовані тим, що сумніви в правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих позивачем виникли завдяки тому, що згідно цінової інформації бази даних ЄАІС Державної митної служби Україну товари китайського походження ввозилися в України за значно вищими цінами. Відповідно до частини 10 статті 267 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі, тому керуючись вказаною нормою кодексу та пунктом 11 Порядку декларування митної вартості (1766-2006-п) Старобільською митницею шляхом відповідних відміток у деклараціях були витребувані у декларанта документи, підтверджуючі митну вартість товару. За пунктом 13 Порядку декларування митної вартості (1766-2006-п) декларант зобов’язаний подати витребувані митницею документи у 10-денний строк.

29 серпня 2008 року декларантом надано лист компанії виробника Y IMPORT & EXPORT COMPANY LIMITED"щодо договору з третіми особами та відмовлено в наданні інших додаткових документів. 1 вересня 2008 року декларантом наданий лист тієї ж компанії, який не підтвердив митну вартість товару. Враховуючи відмову декларанта надати інші підтверджуючі митну вартість товару документи, у відповідності до пункту 14 Порядку декларування митної вартості (1766-2006-п) відділом контролю митної вартості Старобільської митниці було визначено митну вартість товару шляхом застосування резервного методу на підставі цінової інформації, яка міститься в базі даних Державної митної служби України.

А тому суди дійшли висновку, що відповідачем доведено правомірність його дій щодо визначення вартості товару шляхом застосування резервного методу, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Порядок дій посадових осіб митних органів України при здійсненні контролю митної вартості товару передбачений розділом ХІ Митного кодексу України (92-15) , Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) , Порядком заповнення декларації митної вартості, затвердженим наказом Державної митної служби України від 2 грудня 2003 року № 828, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 року за № 1192/8513 (z1192-03) . Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, визначені статтями 266 –275 Митного кодексу України.

Використання бази даних цінової інформації ДМС України здійснюється митними органами з врахуванням вимог статті 308 Митного кодексу України. Документи надані позивачем при декларуванні не були достатніми для підтвердження підстав вирахування митної вартості товарів за першим методом, оскільки: 1) вартість товару не була визначена умовами контракту № 1-RS(A) від 29 травня 2006 року, а передбачалася за кожною партією товару в окремо підписаній специфікації, що унеможливлювало співставлення контрактної ціни та ціни поставки 2) у контракті та експортній китайській декларації умови поставки товарів за Правилами Інкотермс були визначені як FOB-франко порт, а в імпортних деклараціях позивача умови поставки були визначені, як СІF - вартість, страхування і фрахт були встановлені невідповідності в наданих для митного оформлення документах стосовно ваги "брутто"та "нетто"товару, 4) не були документально підтверджені вартість транспортування та страхування товару.

Тобто, другий та третій методи не застосовані в зв'язку з недостатньою ідентифікацією поставки по асортименту, кількісних показниках та з урахуванням комерційних умов.

Четвертий метод не застосований, так-як декларантом не представлені документи щодо сум понесених витрат (для визначення розрахункової вартості).

П'ятий метод не застосовано, так як декларантом не надані документи щодо вартості складових товару (матеріалів) та сум прибутку експортера.

А тому, застосування резервного методу вирахування митної вартості, завдяки відмові позивача надати підтверджуючі документи та усунути розбіжності, були всі законні підстави.

Посадові особи Старобільської митниці визначили митну вартість шляхом резервного методу з використанням цінової інформації Державної митної служби України у межах повноважень та у спосіб передбачений законом, і позивач протилежного не довів.

Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно досліджені матеріали справи, вірно встановлений характер спірних правовідносин і до їх вирішення вірно застосовані норми матеріального права. Порушень норм процесуального закону при цьому колегія суддів не вбачає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного і суду від 6 жовтня 2009 року –без змін.