Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області

на постанову Господарського суду Херсонської області від 01.12.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007

у справі №11/318-АП-06

за позовом Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області

до 1. Закритого акціонерного товариства Агропромислове об’єднання "Львівське", 2. Закритого акціонерного товариства Агротехнологічна компанія "Таврида"

про визнання угоди недійсною, -

Постановою Господарського суду Херсонської області від 01.12.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007, ДПІ у Бериславському районі відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним господарського зобов’язання з передачі від ЗАТ АПО "Львівське"до ЗАТ АТК "Таврида"майна вартістю 596649,28 грн. та проведення між відповідачами двосторонньої реституції.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позовних вимог, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідач-2 у запереченнях на касаційну скаргу проти задоволення касаційної скарги заперечував.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій згідно акта приймання-передачі від 20.01.2006 відповдіач-1 передав, а відповідач-2 прийняв майно загальною вартістю 715979,74 грн., а саме: вагову, ремонтну майстерню на 10 місць, зерноочищувач ЗАВ-40, 1/2 частину площадки під зерно, блок службових приміщень, що оформлено видачею накладної №4 від 05.04.2006 та податкової накладної від 05.04.2006 за якими вартість майна становить 596649,28 грн. та ПДВ 119329,86 грн.

ДПІ у Бериславському районі м.Херсону вважає, що вищезазначена угода підлягає визнанню недійсною як така, що не відповідає вимогам закону, який регламентує порядок відчуження майна, що перебуває у податковій заставі. З 2001 року відповідач-1 має податкову заборгованість, яка за останніми даними становила 116056,65 грн., відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) застава майна ЗАТ АПО "Львівське" зареєстрована в Державному реєстрі застав рухомого майна 12.12.2003 реєстраційний №635-190 з позначкою "Всі активи". Договір щодо передачі майна між відповідачами укладено без отримання дозволу податкового органу на відчуження активів, що перебувають у податковій заставі, тобто з порушенням пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами", а тому підлягає визнанню недійсним.

Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. За відсутності доказів того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, наявності у відповідачів податкових зобов’язань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору, чи обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, висновки судів, що твердження позивача помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи, є правильними.

Крім того, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"передбачено право податкових органів на звернення до суду з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За відсутності у податкового органу повноважень заявляти вимоги про спонукання учасників відносин застосувати двосторонню реституцію, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову є правильним.

Зазначені позивачем у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності прийнятого у справі рішення. Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) передбачена відповідальність за недотримання платником вимог пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 цього Закону, яка і мала бути застосована податковим органом у разі встановлення даного порушення.

Відповідно до частини другої ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Херсонської області від 01.12.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.