Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гашицького О.В. (суддя - доповідач), Лиски Т.О.,

Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області (далі –УПФ) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада

2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2009 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до УПФ про стягнення соціальної грошової допомоги,

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з цим позовом.

Зазначала, що відповідно до положень Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) (далі – Закон № 2195-ІV (2195-15) ) є дитиною війни і має право на одержання підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (30 % мінімального розміру пенсії за віком).

Посилаючись на невиконання відповідачем вимог Закону № 2195-ІV (2195-15) , позивач просила поновити строк звернення до адміністративного суду, зобов’язати УПФ перерахувати та виплатити їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2007 роки в сумі 2733,30 гривні.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2009 року, позов задоволено частково: зобов’язано УПФ нарахувати на користь ОСОБА_6 недоплачену соціальну допомогу – надбавку до пенсії – як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за липень - вересень 2007 року, жовтень - грудень 2007 року у розмірі 742,65 гривні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при розв’язанні спору в частині задоволення позовних вимог, просить скасувати їхні рішення й справу направити на новий розгляд або для продовження розгляду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

ОСОБА_6, яка народилася у 1942 році, у визначеному Законом № 2195-ІV (2195-15) порядку встановлено статус дитини війни. Відповідно до статті 6 цього Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Обґрунтовуючи рішення, суди виходили з того, що спірні відносини упродовж 2006 року регулюються відповідно до положень Закону № 3235-ІV (3235-15) , з 1 січня по 9 липня 2007 року –пункту 12 частини першої статті 71 Закону № 489-V,

з 9 липня по 31 грудня 2007 року –статті 6 Закону № 2195-ІV (у редакції від 18 листопада 2004 року), і дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог за період із 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Не можуть бути взяті до уваги доводи УПФ щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV.

Станом на 9 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначено тільки статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (далі – Закон № 1058-ІV (1058-15) ), і

згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-ХІV "Про прожитковий мінімум"прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який установлено статтею 28 Закону № 1058-ІV.

Разом з тим суд першої інстанції, встановивши, що суб’єктом владних повноважень порушено норми права, які регулюють спірні правовідносини, повинен був визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати УПФ здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а не ухвалювати рішення про нарахування та виплати на користь позивача щомісячної соціальної допомоги –надбавку до пенсії за віком у конкретній грошовій сумі. Судом апеляційної інстанції не усунуто помилку суду першої інстанції при ухваленні рішення в цій частині.

Також, вирішуючи спір, суди не зазначили початкову і кінцеву дати здійснення перерахунку відповідачем розміру призначеної позивачу пенсії з урахуванням підвищення до пенсії, що означає недотримання вимоги визначеності судового рішення щодо меж зазначеного нарахування.

За таких обставин із метою повного захисту порушеного права суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни у цій частині рішення суду першої інстанції шляхом включення до його резолютивної частини уточнення про зобов’язання відповідача здійснити виплату підвищення до пенсії, призначеній позивачу, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком із 9 липня по 31 грудня 2007 року. Рішення суду апеляційної інстанції у цій частині підлягає скасуванню. У решті рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону і залишаються без змін.

Керуючись статтями 220, 222 - 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року в частині, що стосується задоволення позовних вимог, змінити.

Бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області, посадовими особами яких не нараховано з 9 липня по 31 грудня 2007 року підвищення до призначеної ОСОБА_6 пенсії в

розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визнати неправомірною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, призначеної ОСОБА_6, відповідно до статті

6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за період із 9 липня по 31 грудня 2007 року.

У цій частині ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від

4 червня 2009 року скасувати.

У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від

21 листопада 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2009 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії сторонам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.