Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гашицького О.В. (суддя - доповідач), Лиски Т.О.,

Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,

здійснивши за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в

м. Канів Черкаської області (далі –УПФ) на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 3 жовтня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до УПФ про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовною заявою, в якій зазначала, що вона та її покійний чоловік є дітьми війни і відповідно до положень Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) (далі – Закон № 2195-ІV (2195-15) ) мають право на одержання підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (30 % мінімального розміру пенсії за віком).

Посилаючись на невиконання відповідачем вимог Закону № 2195-ІV (2195-15) , позивач просила поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати УПФ здійснити перерахунок і виплату їй та її покійному чоловіку державної допомоги за 2006 - 2007 роки в сумі 4985,70 гривні.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 3 жовтня 2008 року, позов задоволено частково: зобов’язано УПФ здійснити нарахування 735,30 грн до призначеної ОСОБА_6 пенсії. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким зобов’язано УПФ здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"(далі – Закон № 1058-ІV (1058-15) ), з 9 липня по 31 грудня 2007 року.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами як апеляційної, так і першої інстанцій норм матеріального права при розв’язанні спору в частині задоволення позову, просить скасувати їхні рішення й прийняти нове рішення – про відмову в задоволенні позову.

У частині, що стосується відмови в задоволенні позовних вимог, судові рішення не оскаржено.

Підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

ОСОБА_6, яка народилась у 1942 році, згідно зі статтею 1 Закону № 2195-ІV у визначеному цим Законом (2195-15) порядку встановлено статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що дію статті 6 Закону № 2195-ІV було зупинено на 2007 рік пунктом 12 частини першої статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(далі – Закон № 489-V (489-16) ), якою встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія

Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону № 489-V визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , і дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком із 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком із 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Доводи УПФ щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV не можуть бути взяті до уваги.

Станом на 9 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначено тільки статтею 28 Закону № 1058-ІV, і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-ХІV "Про прожитковий мінімум"прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який установлено статтею 28 Закону № 1058-ІV.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Канів Черкаської області відхилити і залишити без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.