К-54113/09-С Про визнання недійсною постанови - 05.10.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року у справі за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Державної інспекції з енергозбереження про визнання недійсною постанови,

В травні 2005 року Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" звернулось з позовом до Державної інспекції з енергозбереження з позовом про визнання недійсною постанови.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення –без змін.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області проведено комплексну перевірку стану використання позивачем паливно-енергетичних ресурсів.

За результатами перевірки складено акт № 15-6/09-17-027 КП від 24 квітня 2009 року. Перевіркою встановлено, що законодавчі та нормативно-правові акти з енергозбереження не в повній мірі дотримуються; через зношеність трубопроводів, недостатній рівень оснащення приладами обліку витрати води на технологічні потреби –втрати води становлять 67,333 % від загального надходження (при затверджених індивідуальних технологічних нормативів використання питної води 44,565 %).

Враховуючи такі висновки, Державною інспекцією з енергозбереження прийнята постанова № 15-6/09-22-027 КП 31 ЕС від 05 травня 2009 року про застосування до позивача подвійної плати за перевитрати електричної енергії у розмірі 522 858 грн 40 коп.

Не погоджуючись з цим рішенням, товариство звернулось з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що відповідач, визнаючи обсяг перевитрат електроенергії по підприємству, врахував та фактично надав оцінку нормативам витрачання питної води, порядок розрахунку яких, в свою чергу, встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами.

З висновками судів погодитись не можна.

Правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України, а також для громадян визначає Закон України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) .

Відповідно до статті 1 Закону метою законодавства про енергозбереження є регулювання відносин між господарськими суб'єктами, а також між державою і юридичними та фізичними особами у сфері енергозбереження, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів, забезпечення заінтересованості підприємств, організацій та громадян в енергозбереженні, впровадженні енергозберігаючих технологій, розробці і виробництві менш енергоємних машин та технологічного обладнання, закріплення відповідальності юридичних і фізичних осіб у сфері енергозбереження.

Згідно з підпункту е) частини 1 статті 11 Закону економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.

Одним із видів нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів є марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів, тобто систематичне, без виробничої потреби, не зумовлене вимогами технічної безпеки недовантаження або використання на холостому ходу електродвигунів, електропечей та іншого електро- і теплоустаткування; систематична втрата стисненого повітря, води і тепла, спричинена несправністю арматури, трубопроводів, теплоізоляції трубопроводів, печей і тепловикористовуючого устаткування; недотримання вимог нормативної та проектної документації щодо теплоізоляції споруд та інженерних об'єктів, яке призводить до зниження теплового опору огороджувальних конструкцій, вікон, дверей в опалювальний сезон (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів).

Порядок проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях, усунення фактів їх неефективного використання (z0653-00) затверджений наказом Держкоменергозбереження від 04.08.2000р. № 64 (z0653-00) .

Згідно з пунктом 8 цього Порядку (z0653-00) за результатами перевірки визначаються обсяги нераціонального використання енергоресурсів, до яких належать: прямі втрати ПЕР, спричинені безгосподарною діяльністю працівників; марнотратне споживання ПЕР, викликане їх перевитратами внаслідок недотримання вимог до діючих технологій та обладнання, систем енерго- та теплопостачання, а також огороджувальних конструкцій споруд в опалювальний сезон, визначених режимними та технологічними картами, проектною документацією, паспортами на діюче обладнання, у тому числі систематичне використання на холостому ходу силових трансформаторів, електродвигунів, електропечей та іншого обладнання, що працює з використанням енергоресурсів; споживання ПЕР понад показники питомих витрат, визначених системою державних стандартів, а до введення їх у дію - міжгалузевими, галузевими, регіональними та загальнозаводськими нормами питомих витрат енергоресурсів.

Пунктом 9 Порядку визначено, що обсяги марнотратного споживання і прямих втрат ПЕР визначаються у перерахунку на річне споживання або на період від виникнення до виявлення порушення, крім випадків, які підтверджуються документально відповідно до додатків 5 і 17 Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. N 623 (623-93-п) . Обсяг цих втрат визначається незалежно від стану виконання підприємством встановлених норм питомих витрат енергоресурсів.

Відповідно до пункту 1 Порядку нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 року № 786 (786-97-п) нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві України здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що норми витрат на підприємствах встановлюються на всі види паливно-енергетичних ресурсів незалежно від джерел їх постачання та характеру споживання. Вони визначаються, як правило, на натуральну одиницю кожного з видів товарної продукції (послуг) підприємства. До товарної продукції належать також похідні енергоносії, самостійно вироблені підприємством і відпущені стороннім споживачам (теплова енергія, кисень, стиснене повітря, вода тощо), а також напівфабрикати, товари народного споживання та всі інші види робіт і послуг для сторонніх споживачів. Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 11.10.2006р. № 335 (z1381-06) затверджено Методику розрахунку норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України.

Відповідно до пункту 1.6. Методики (z1381-06) нормуванню підлягають усі витрати ПЕР на основні та допоміжні виробничі процеси при оптимальних режимах роботи устаткування конкретного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (далі - ПВКГ), які включають неминучі витрати енергії, на: забір з водних об'єктів, очищення і постачання споживачам 1000 м3 питної води; збір, транспортування, очищення і скид у водні об'єкти 1000 м3 стічної води.

Пунктом 2.4. Методики (z1381-06) встановлено, що норми питомих витрат ПЕР необхідно розробляти для підрозділів підприємства з відповідним комплексом виробничих процесів, наприклад: водопостачання - забір води з водних об'єктів, очищення та інша обробка води для доведення її до питної якості, подавання питної води в розподільчу мережу населених пунктів, витрати на транспортування води до споживачів, витрати допоміжних технологічних служб водопостачання (адміністративних, ремонтних, транспортних, складських та ін.).

Типова структура споживачів електричної енергії на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства наведена в пункті 3.1. Методики (z1381-06) .

Зокрема, в підрозділі "насосні станції всіх призначень"електроспоживачами є основні насосні агрегати, збуджувачі синхронних електродвигунів, частотні перетворювачі, насоси систем охолодження, насоси мастило змащення, дренажні насоси, вентиляція, кондиціонування повітря, електроопалення, електроприводи арматури, підйомно-транспортне обладнання, освітлення внутрішнє, освітлення зовнішнє, обладнання управління, зв'язку, силові трансформатори.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"технологічні нормативи використання питної води - максимально допустимий обсяг технологічних витрат води при її виробництві та транспортуванні, використанні на власні потреби підприємствами питного водопостачання та утриманні зон санітарної охорони.

Перевіркою встановлено, що через зношеність трубопроводів, недостатній рівень оснащення приладами обліку, витрати води на технологічні потреби –втрати води становлять 67,333 % від загального надходження (при затвердженій індивідуальній технологічних нормативів використання питної води 44,565 %).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в своєму висновку за результатами перевірки відповідач вказує на фактичне марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів, враховуючи те, що кількість води, яку витрачає позивач на забір з водних об'єктів, очищення і постачання споживачам питної води, перевищує норму питомих витрат, встановлених чинним законодавством, і в зв’язку з цим позивач зайво використовує паливно-енергетичні ресурси.

Цим спростовуються висновки судів, що відповідач, визнаючи обсяг перевитрат електроенергії по підприємству, врахував та фактично надав оцінку нормативам витрачання питної води, порядок розрахунку яких, в свою чергу, встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не заперечує факт перевищення нормативів використання питної води. Проте, на думку суду, такі обставини є підставою для сплати позивачем збору за спеціальне водокористування відповідно до статті 31 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 31 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"з метою стимулювання раціонального використання та охорони водних об'єктів з підприємств питного водопостачання справляється збір за спеціальне водокористування. Розмір збору за спеціальне водокористування підприємством питного водопостачання визначається на основі нормативів збору виходячи з фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів забору води. За понадлімітний забір води збір справляється у п'ятикратному розмірі.

Таким чином, вказаною нормою регулюються правовідносини у сфері раціонального використання та охорони водних об’єктів, між тим, спірні правовідносини виникли між державою і позивачем у сфері енергозбереження.

Сплата збору за понадлімітний забір води не звільняє відповідача від сплати підвищеної плати за перевитрати електричної енергії.

Доводи позивача щодо відсутності підпису керівника підприємства на акті перевірки не приймаються судом, оскільки недоліки оформлення акту не є підставою для скасування рішення про застосування економічної санкції.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій не дали повної оцінки правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а тому їх рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.