Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Цуркана М.І., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову господарського суду Волинської області від 25 березня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року у справі № 4/82-10А за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України про скасування постанови про застосування фінансових санкцій, -

У лютому 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області №028460 від 17.01.2008 р. про застосування 1700,00 грн. санкцій за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення відповідних документів.

Постановою господарського суду Волинської області від 25 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Справа № К-54691/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно ст. 1 цього Закону ліцензійна картка транспортного засобу –це документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.11.2007р. інспекторами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Житомирській області відповідно до завдання від 21.11.2007р. була проведена рейдова перевірка транспортних засобів на 221 км автодороги Київ-Чоп.

Під час перевірки автомобіля марки "МАЗ-5334"з причепом марки "КЗАП 9370", номерний знак 06748 ВМ, який належить позивачу, виявлена відсутність ліцензійної картки під час надання послуг з перевезення вантажів на договірних умовах, наявність якої передбачена абз. 3 ст..39 та п. 33 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Згідно постанови керівника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській обл.. № 028460 від 17.01.2008р. до позивача за порушення вимог ст.ст. 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"застосовані у відповідності до абз. 3 ч. 1 ст. 60 наведеного Закону фінансові санкції в розмірі 1700 грн.

Вказані припис та постанова направлені на адресу позивача у встановлені строки рекомендованою кореспонденцією.

Судами встановлено, що наявні на момент перевірки у позивача ліцензійна картка, яка видана щодо попередньої ліцензії, є недійсною.

Позивач 18.01.2008р. подав заяву про видачу ліцензійної картки на наведений автомобіль до нової ліцензії, яка була йому видана 23.01.2008р.

Таким чином, позивачем порушені вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг з перевезення вантажів на договірних умовах при відсутності ліцензійної картки.

За виявлене порушення відповідачем відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яка передбачає застосування санкцій за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст. 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, при цьому порушень при їх накладенні судами не виявлені.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною і скасувати постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області №028460 від 17.01.2008 р.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 –відхилити.

Постанову господарського суду Волинської області від 25 березня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.