Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бутенка В.І.,

Гашицького О.М.,

Малиніна В.В.,

Мойсюка М.І.,

Ситникова О.Ф.

здійснивши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2009 року,-

У жовтні 2007 року позивач звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід 2 групи, отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ).

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом (796-12) , і на відмову відповідача привести їх у відповідність з його вимогами, позивач просив зобов'язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки.

Постановою Тетіївського районного суду Київської області від 4 грудня 2007 року у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову, якою позов задоволено та зобов’язано відповідача здійснити позивачу перерахунок державної пенсії, передбаченої стеттею 54 Закону № 796-ХІІ (796-12) , з 1 червня 2007 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, одержує пенсію по інвалідності, на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ.

Розрахунок пенсії йому проведений, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) і становить 19,91 гривень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що при розрахунку державної пенсії передбаченої статтею 54 Закону України № 796-ХІІ, застосуванню при її обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Так, статтею 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) .

Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796-ХІІ.

Щодо правил постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Тому, апеляційний суд правильно виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а його висновок, що при розрахунку державної пенсії передбаченої статтею 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є обгрунтованим.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому трактуванні наведених правових норм.

За правилами частини першої 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.