Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Харченка В.В.

Чалого С.Я.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2008 року

у справі № 2а-2583/08 (№ 22-а-4372/08)

за позовом Комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвентарізатор"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії

У січні 2008 року Комунальне підприємство технічної інвентаризації "Інвентарізатор"звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання протиправною відмови відповідача у видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку на 2008 рік за ставкою єдиного податку 10 % та зобов’язання видати свідоцтво про право сплати єдиного податку на 2008 рік з 01.01.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємство відповідає вимогам, визначених статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) , на спрощеній системі оподаткування знаходилося з 2001 року по 2006 рік включно, а тому наявні всі підстави для видачі йому свідоцтва про право сплати єдиного податку на 2008 рік.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2008 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими в справі судовими рішеннями, Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом другим частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.12.2007 року підприємство звернулось до податкового органу із заявою про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку на 2008 рік за ставкою єдиного податку 10 відсотків.

Позивачу було відмовлено у видачі вказаного свідоцтва у зв’язку з тим, що дія Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам –учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків (лист №5880/10/15-044 від 21.12.2007 року).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позовні вимоги про зобов’язання відповідача видати свідоцтво про право сплати єдиного податку є обґрунтованими.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з названими висновками судів попередніх інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) (далі - Указ Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 (727/98) ) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Частиною 4 статті 7 даного Указу (727/98) встановлено, що дія його не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство технічної інвентаризації "Інвентарізатор"засноване на спільній власності територіальних громад міста та сіл Красноградського району. Зі Статуту підприємства вбачається, що його статутний фонд не формувався в установленому порядку.

Згідно з положеннями Господарського кодексу України (436-15) державним підприємством є підприємство, що діє на основі державної власності, утворюється уповноваженим органом державної влади і майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Комунальне підприємство згідно із зазначеним Кодексом - це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, утворюється органом, який є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції та майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання або на праві оперативного управління.

Отже, незалежно від наявності чи відсутності статутного фонду, єдиним засновником (учасником) державних та комунальних підприємств є відповідно держава чи територіальна громада в особі уповноважених органів. Тобто, їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків.

Враховуючи поняття суб’єкта малого підприємництва, наведене у статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98, уповноважені органи, які діють від імені держави чи територіальних громад, не є суб'єктами малого підприємництва.

Крім того, частиною першою статті 8 Господарського кодексу України передбачено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб’єктами малого підприємництва та їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, дія Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 (727/98) на зазначені підприємства не поширюється.

За вказаних обставин податковим органом було правомірно відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку на 2008 рік.

Отже, оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне на підставі статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції –

Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2008 року у даній справі скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .