Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого – Смоковича М.І,

суддів: Гашицького О.В.Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2008 року,

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області про зобов`язання вчинити певні дії.

Вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (далі – Закон № 796-ХІІ (796-12) ) його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому він має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Крім того, він є інвалідом війни другої групи, тому відповідно до частини 5 статі 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі – Закон від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) ) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком

Позивач стверджував, що відповідач всупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій.

Просив визнати вказані дії Головного Управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області незаконними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2007 роки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2008 року, позов задоволено частково. Судом зобов’язано Головне Управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області зробити перерахунок соціальних виплат ОСОБА_1 за 2007 рік, а саме: щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до частини 4 статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та здійснити виплату цих коштів.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплачених сум одноразової щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 роки у зв`язку з пропущенням позивачем строку для звернення до адміністративного суду.

За приписами статті 99 КАС України (в редакції яка діяла на той час) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що Головне Управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації області у своїх запереченнях на адміністративний позов ОСОБА_1 зазначало, що останнім був пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 99 КАС України. Оскільки, у відповідності до частини першої статті 100 КАС України, пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін, відповідач просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову.

З огляду на викладене, враховуючи те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 8 січня 2008 року, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення недоплачених сум одноразової щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 роки.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплачених сум одноразової щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік, колегія суддів зазначає про наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, і це не заперечують сторони, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом ІІ групи. Положеннями статті 14 Закону № 796-ХІІ його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також ОСОБА_1 є інвалідом війни другої групи.

Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону № 796-ХІІ, для осіб які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до 1 категорії, інвалідам ІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-5 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) розмір мінімальної заробітної плати на 01 жовтня 2007 року (момент виплати за заборгованості за 2007 рік) становить 460 грн.

Однак, відповідач виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) : за 2007 рік - 120 гривень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Зазначеною постановою № 562 (562-2005-п) всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом (796-12) на час здійснення виплати) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі - 120 гривень.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону № 796-ХІІ та закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2007 рік, а не постанова КМУ № 562 (562-2005-п) .

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 120 гривень 2007 рік суди обґрунтовано визнали незаконними та зобов`язали стягнути з нього недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення 2007 рік відповідно до части 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ.

Частиною 5 статті 13 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що інвалідам війни 2 групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Дію частини 5 статті 13 Закону № 3551-ХІІ, було зупинено на 2007 рік пунктом 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V (далі - Закон № 489-V (489-16) ).

Задовольняючи позовні вимоги позивача щодо виплати щорічної разової грошової допомога до 5 травня суди попередніх інстанції виходили з того, що відповідач при виплаті вказаної допомоги повинен був керуватися частиною 5 статті 13 Закону № 3551-ХІІ.

Такий висновок суду є правомірним і обґрунтованим, оскільки Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 30 статті 71 Закону № 489-V визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та обставин справи.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Розгляд справи проводиться в письмовому провадженні, оскільки сторони у судове засідання не з’явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2008 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.