ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" грудня 2010 р. м. Київ К-29835/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :
Суддів: Гашицького О.В.,
Лиски Т.О. (доповідач),
Мойсюка М.І.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання дій протиправними та усунення перешкод у проведенні реконструкції, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою представника Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2006 року, -
в с т а н о в и л а:
У червні 2006 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, в якому просила визнати неправомірними дії відповідачів та усунути перешкоди у проведенні реконструкції гаража.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі дозволу на реконструкцію гаража розташованого у дворі будинку № 1 по Катерининській площі в м. Одесі позивачка приступила до реконструкції гаража, але інспекція державного архітектурно –будівельного контролю м. Одеси своїм приписом заборонила виконання будівельних робіт, вказуючи на те, що роботи проводяться з відхиленням від затвердженого проекту, а управління архітектури та містобудування Одеської міської ради відкликало дозвіл на проведення вказаних робіт. Позивачка вважає дії Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради незаконними та такими, що порушують її конституційні права.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2006 року, позов ОСОБА_5 задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а у справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Позивач надала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, оскільки вони ухвалені відповідно до норм матеріального права та на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачці відповідно свідоцтва про право власності від 12 жовтня 2004 року серії НОМЕР_1 належить гараж, розташований у дворі будинку АДРЕСА_1 Для реконструкції гаража з влаштуванням прибудови та надбудовою мансардного поверху для розміщення офісних приміщень позивачка заказала проект реконструкції нежилих приміщень. Зазначений проект був виготовлений архітектором та узгоджений з відповідними службами, а також з управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради.
Розпорядженням приморської районної адміністрації від 14 травня 2005 року затверджений проект реконструкції вказаної будівлі під офіс з надбудовою мансардного поверху. 18 травня 2005 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю позивачці наданий дозвіл на виконання будівельних робіт.
В ході реконструкції гаража позивачка не відступаючи від проектних розмірів та конфігурації несучих конструкцій і плану будівлі зруйнувала гараж, що не було передбачено проектом. Метою руйнування гаражу було ведення безпечних будівельних робіт та укріплення фундаменту будівлі.
Однак, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси своїм приписом № 30/12 від 20 травня 2006 року (а.с. 18) заборонила виконання всіх усіх видів будівельних робіт на спірному об’єкті, мотивуючи це тим, нібито будівельні роботи проводяться з відхиленням від затвердженого проекту та виконаний демонтаж існуючих будівель, а відповідач своїм листом від 25 травня 2006 року № 282 відкликало свій висновок (а.с. 6) від 07 квітня 2005 року № 429/05 по проекту реконструкції об’єкта.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги дійшли обґрунтованого висновку, що позивачкою виконані вимоги необхідні для будівництва, а знос гаража не є істотним порушенням будівельних норм і правил. Крім того, знос гаража в ході реконструкції привів до відхилення від проекту, яке не вплинуло негативно на забудову.
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно зі ст. 29 Закону України "Про планування та забудову"(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт.
Відмову надання дозволу на виконання будівельних робіт може бути оскаржено до суду в установленому законом порядку.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вищевказані правові норми не дають права відповідачам відкликати висновок про узгодження проекту.
Крім того, відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, відповідач в даному випадку не довів правомірності свого рішення про заборону виконання всіх усіх видів будівельних робіт на спірному об’єкті.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судових рішень, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
, колегія суддів,-
ухвалила:
Касаційну скаргу представника Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: