Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Рівне (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Рівненської області від 04.07.2006

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2006

у справі № 3/144

за позовом Рівненської обласної дитячої лікарні

до ДПІ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –контрольно-ревізійного управління в Рівненській області,

про визнання нечинними рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.01.2006 № 0000132343/0/23-235, № 0000142343/0/23-235, від 13.03.2006 № 0000132343/1/23-235 та № 0000142343/1/23-235 та від 12.05.2006 № 0000132343/2/23-235 та № 0000142343/2/23-235.

Постановою господарського суду Рівненської області від 04.07.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2006, позов задоволено частково; визнано нечинними рішення ДПІ від 17.01.2006 № 0000132343/0/23-235, від 13.03.2006 № 0000132343/1/23-235 та від 12.05.2006 № 0000132343/2/23-235 в частині застосування до Рівненської обласної дитячої лікарні штрафних санкцій у сумі 14975 грн. та рішення ДПІ від 17.01.2006 № 0000142343/0/23-235, від 13.03.2006 № 0000142343/1/23-235 та від 12.05.2006 № 0000142343/2/23-235 в частині нарахування позивачеві штрафу в сумі 1575 грн. В решті позову відмовлено.

У прийнятті названих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що з огляду на відмінності у режимі роботи Рівненської обласної дитячої лікарні каси (яка працює цілодобово) та каси цього підприємства (яка працює у робочі дні з 9 год. до 16 год.) оприбуткування благодійних внесків, отриманих у вигляді грошових коштів, на наступний робочий день після їх отримання не може вважатися порушенням правил здійснення касових операцій. Водночас, за висновком судів, здійснення обліку готівки з оформленням відповідних документів після спливу декількох днів з моменту її надходження є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій в порядку абзацу третього статті 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" (436/95) .

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані судові акти місцевого та апеляційного судів та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник наголошує на порушенні позивачем пункту 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.01.2001 № 72 (z0237-01) (далі –Положення), яким передбачено обов’язок підприємств оприбутковувати готівкові кошти в день їх надходження без будь-яких винятків.

Справу розглянуто у порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що в ході проведення контрольно-ревізійним управлінням в Рівненській області ревізії фінансово-господарської діяльності Рівненської обласної дитячої лікарні, оформленої актом від 26.12.2005 № 17-04-05/237, було виявлено, зокрема, факт несвоєчасного (тобто не в день фактичного надходження) оприбуткування позивачем благодійних внесків, отриманих у вигляді готівкових коштів, у період з 01.01.2004 по 01.10.2005 на загальну суму 7525 грн. Наведені обставини стали підставою для застосування до позивача штрафу у сумі 32542 грн. згідно з рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.01.2006 № 0000132343/0/23-235 та у розмірі 5125 грн. за рішенням від 17.01.2006 № 0000142343/0/23-235. Інші оспорювані акти індивідуальної дії прийнято за наслідками оскарження позивачем зазначених рішень в адміністративному порядку та фактично дублюють їх зміст.

В основу рішення про часткове задоволення позову судами покладено висновок про те, що оприбуткування коштів на наступний день після їх фактичного надходження не є порушенням вимог пункту 2.10 Положення (z0237-01) . Втім такий висновок судів не відповідає нормам матеріального права.

Так, згідно з пунктом 2.10 Положення (z0237-01) (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги згідно з пунктом 4.2 цього Положення (z0237-01) , є здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів .

Наведеною нормою не передбачено будь-яких винятків щодо строків оприбуткування готівки, зокрема, в залежності від режиму роботи підприємства.

Крім того, Положенням передбачено, що:

усі надходження і видача готівки в національній валюті підприємства враховують у касовій книзі (типова форма КО-4, затверджена наказом Мінстату). Кожне підприємство, що є юридичною особою і має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів) (пункт 4.2);

записи в касовій книзі робляться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом у день їх надходження або видачі (пункт 4.3);

за наявності на підприємстві тільки одного касира облік прийнятої та виданої готівки веде цей касир (пункт 4.6);

на підприємствах, де штатним розписом не передбачена посада касира, виконання його обов'язків може покладатися відповідно до письмового розпорядження керівника підприємства на бухгалтера чи іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність (абзац четвертий пункту 4.8).

Аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що чинним законодавством не передбачено можливості прийняття готівкових коштів іншою особою, ніж касир (бухгалтер, інший працівник, що виконує функції касира), що, в свою чергу, виключає правомірність прийняття позивачем готівкових коштів у позаробочий для касира (каси) час.

Водночас слід зазначити, що штрафи за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження стосовно строків застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме - такі санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відтак застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення (в даному разі з огляду на дату прийняття оскаржуваних рішень - до 17.01.2005) є неправомірним, що виключає законність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.01.2006 № 0000132343/0/23-235.

Водночас, як вбачається з установлених судовими інстанціями обставин справи, сума несвоєчасно оприбуткованих позивачем коштів з січня по жовтень 2005 року становить 1025 грн., а тому з огляду на вимоги абзацу третього пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) , яким установлено штраф за несвоєчасне оприбуткування у касах готівки у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, застосування до Рівненської обласної дитячої лікарні штрафних санкцій у сумі 5125 грн. за рішенням від 17.01.2006 № 0000142343/0/23-235 слід визнати обґрунтованим.

Крім того, необхідно зазначити, що позовні вимоги Рівненської обласної дитячої лікарні полягають у визнанні нечинними оскаржуваних рішень. Встановлені ж статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним –індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб’єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності). Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта –визнання його нечинним.

З огляду на те, що судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено обставини зі справи, однак цим обставинам надано невірну юридичну оцінку, наслідком чого стало прийняття невірного по суті спору рішення, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані постанову та ухвалу місцевого і апеляційного судів та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Рівне задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Рівненської області від 04.07.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 у справі № 3/144 скасувати.

3. Визнати недійсними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.01.2006 № 0000132343/0/23-235, від 13.03.2006 № 0000132343/1/23-235 та від 12.05.2006 № 0000132343/2/23-235.

4. В решті позову відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її винесення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.