Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гашицького О.В.,

Лиски Т.О.,

Мойсюка М.І.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року,-

У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білій Церкві Київської області, в якому просила зобов’язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"за 2007 рік .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що виплати, передбачені статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ), здійснювались не в повному розмірі.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року позов задоволено, зобов’язано відповідача здійснити позивачеві перерахунок доплати до пенсії згідно із статтею 39 Закону № 796-ХІІ за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 гривень щомісячно, з липня 2007 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та відмовити в позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку відповідача як непрацюючий пенсіонер.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 (106а-91-п) м. Біла Церква віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Статтею 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на одну мінімальну заробітну плату.

Дію вказаної норми зупинено на 2007 рік, в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V (489-16) .

Зупинення дії абзацу другого частини першої статті 39, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин суди правильно виходили з того, що з липня 2007 року відповідач зобов’язаний був нараховувати та сплачувати позивачеві підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Судами встановлено, що на виконання статті 39 Закону № 796-ХІІ позивачу щомісяця виплачувалися відповідачем передбачена цією статтею виплата в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Суди з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру зазначеної виплати застосуванню підлягає саме стаття 39 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг установлених законом прав.

За таких підстав правильним є висновок судів щодо неправомірності дій відповідача з виплати доплати до пенсії в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) .

При цьому стаття 76 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 39 Закону № 796-ХІІ.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами були порушені норми матеріального та процесуального права.

Висновки судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року –без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.