Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську (далі –Ленінська МДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.08.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010

у справі № 2а-24080/09/1270

за позовом Ленінської МДПІ

до приватного підприємства "Лінакс-Плюс"(далі –ПП "Лінакс-Плюс"),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - начальника управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради –державного реєстратора,

про визнання недійсним запису про державну реєстрацію, свідоцтва платника ПДВ та припинення юридичної особи.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про:

визнання недійсним запису від 05.10.2009 за номером 1 382 102 0000 009753 про державну реєстрацію ПП "Лінакс-Плюс"з моменту реєстрації цього підприємства;

припинення юридичної особи –ПП "Лінакс-Плюс";

визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ названого підприємства з моменту його видачі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.08.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010, позов задоволено частково; припинено юридичну особу відповідача, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що запис у Єдиному державному реєстрі про відсутність ПП "Лінакс-Плюс"за місцезнаходженням є підставою для припинення цієї юридичної особи в силу вимог частини другої статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", тоді як наявні у матеріалах справи докази свідчать про відсутність порушень законодавства під час здійснення державної реєстрації цього підприємства його засновником –ОСОБА_1. Крім того, за висновком судів, анулювання реєстрації платника ПДВ здійснюється виключно податковим органом за наявності передбачених законом підстав, що виключає можливість задоволення позову в цій частині.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення місцевого та апеляційного судів та повністю задовольнити позов, посилаючись на неповноту дослідження судами обставин справи та невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що з особистих пояснень ОСОБА_1 вбачається відсутність його волевиявлення щодо створення юридичної особи з метою здійснення підприємницької діяльності, позаяк він зареєстрував ПП "Лінакс-Плюс"за матеріальну винагороду без подальшого вчинення будь-яких дій від імені цього підприємства. На думку податкового органу, наведені обставини підпадають під порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, у розумінні частини другої статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"та є підставою для визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ПП "Лінакс-Плюс".

Представники сторін у судовому засіданні не з’явились.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про необхідність часткового скасування ухвалених у справі рішень із закриттям провадження у справі у відповідній частині з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що:

- ПП "Лінакс-Плюс"зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 05.10.2006, про що вчинено запис за номером 1 382 777 001 009753 з його наступним корегуванням на номер 1 382 102 0000 009753 та з 06.10.2006 перебуває на обліку в ДПІ;

- у поясненнях засновник цього суб’єкта господарювання - ОСОБА_1 –зазначив, що реєстрацію ПП "Лінакс-Плюс"здійснив за матеріальну винагороду, одержаної від невстановленої особи, не маючи при цьому на меті здійснення фінансово-господарської діяльності;

- фактично реєстрацію цього підприємства було здійснено ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 03.04.2006, виданої ОСОБА_1 особисто; під час проведення цієї реєстрації було виконано усі вимоги Закону (755-15) ; статут ПП "Лінакс-Плюс"також особисто підписано ОСОБА_1;

- управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради було направлено на адресу відповідача повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки (форми № 6), однак зазначене повідомлення було повернуто відправникові з відміткою відділення поштового зв’язку про відсутність ПП "Лінакс-Плюс"за вказаною адресою;

- на підставі цього 27.01.2009 державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру запис № 1 382 143 0005 009753 про відсутність відповідача за місцезнаходженням.

Згідно з частиною першою, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом (755-15) , шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною другою цієї ж статті Закону (755-15) передбачено, що порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема:

перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру;

оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців'юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам –правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, передбачені частиною другою статті 38 зазначеного Закону. Однією з таких підстав є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Таким чином, суди, встановивши наявність відповідного запису щодо ПП "Лінакс-Плюс"у Єдиному державному реєстрі правомірно припинили юридичну особу відповідача.

Посилання скаржника на порушення вимог чинного законодавства під час проведення реєстрації цього підприємства спростовуються установленими судами обставинами справи, а саме –попередніми інстанціями достовірно з’ясовано факт особистої участі засновника ПП "Лінакс-плюс"ОСОБА_1 у вчиненні необхідних дій щодо реєстрації вказаного суб’єкта господарювання. Податковим органом не наведено достатньо переконливих доводів щодо порушення судами правил оцінки доказів у з’ясування фактичних даних зі спору. При цьому в даному разі мотиви, якими керувався ОСОБА_1 (як-от –отримання матеріальної винагороди) при здійсненні реєстрації ПП "Лінакс-Плюс", не спростовують факту його волевиявлення як засновника створити підприємство.

Отже, оскільки судами не було встановлено порушень, допущених при створенні юридичної особи (відповідача у справі), підстави для визнання недійсним запису про державну реєстрацію ПП "Лінакс-Плюс", здійсненого державним реєстратором в порядку частини другої статті 4 названого Закону, відсутні, що обґрунтовує правомірність відмови у позові в цій частині.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ відповідача у справі слід зазначити таке.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб’єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону (168/97-ВР) спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб’єктів господарювання.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 9.8 цієї ж статті Закону (168/97-ВР) анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

У свою чергу, анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" –"ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

При цьому рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість як за ініціативою платника податків, так і за ініціативою податкового органу, приймається податковим органом. Форма зазначеного рішення встановлена додатком 5 до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79 (z0208-00) .

З огляду на викладене позовні вимоги податкових органів про анулювання свідоцтва реєстрації платника податку на додану вартість не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки суд не може підміняти собою компетентні державні органи, уповноважені на прийняття відповідного рішення.

Відтак попереднім судовим інстанціям слід було закрити провадження в частині позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ ПП "Лінакс-Плюс"на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 228, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську задовольнити частково.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 у справі № 2а-24080/09/1270 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ приватного підприємства "Лінакс-Плюс" з моменту його видачі.

У цій частині провадження у справі закрити.

3. В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 у справі № 2а-24080/09/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.