Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої - судді –доповідача Васильченко Н.В.

суддів – Бим М.Є., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П.. Черпіцької Л.Т.

при секретарі – Стасюк Р.О.

з участю представника позивача Переяслівської М.В.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 р. по справі № 2а-191\08 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"до Криворізької митниці про визнання неправомірними дій –

У лютому 2008 р. ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"звернулось до суду із адміністративним позовом до Криворізької митниці про визнання протиправними дій Криворізької миниці по відмові в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації № 19511 від 28.01.2008 р., визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті вказаної митної декларації.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем ст. 88 Митного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України № 1104 від 01.10.1997 р. "Про затвердження порядку випуску, обігу та погашенню векселів, що видаються на суму податку на додану вартість при імопрті товарів на митну територію України" (1104-97-п) .

Постановою Дгніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2008 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 р., позов задоволений частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації

Рішення судів мотивовано невідповідністю рішення відповідача про відмову позивачу в здійсненні митного оформлення товару нормам діючого законодавства, оскільки вимога відповідача про надання позивачем інформації щодо пов"язаного кола осіб, які є або були платниками податку на додану вартість, не передбачено чинним законодавством.

Не погоджуючись із прийнятими по справі судовими рішеннями, Криворізька митниця подала касаційну скаргу, в якій просить вказані судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Скарга обгрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обгрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вбачає підстави до її задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.01.2008 р. ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"заявило до митного оформлення вантажну митну декларацію з необхідним пакетів документів для проведення процедури митного оформлення вантажу. Сплату податку на додану вартість при ввезені товару позивачем було відстрочено шляхом видачі податкового векселя.

В здійсненні митного оформлення вантажу відповідачем відмовлено, про що видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Підставою відмови в проведенні митного оформлення Криворізька митниця зазначила порушення вимог ст. 88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей, передбачених п. 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на миитну територію України (1104-97-п) , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суди послались на те, що діючим законодавством не передбачено обов"язку декларанта надавати вказану інформацію. Такою інформацією володіють митні органи відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України № 494\383 (z0912-04) від 08.07.2004 р.

Суди не взяли до уваги пояснення відповідача, що відповідно до ст. 63 Закону України "Про державний бюджет на 2008 р."заборонено надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов"язань, мотивуючи це тим, що вказана норма Закону не була підставою для прийняття картки відмови.

Колегія суддів з таким висновком судів не погоджується.

Статтею 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" заборонено у 2008 р. надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов"язань суб"єктів господарювання за податками, зборами (обов"язковими платежами).

Вказана норма про заборону надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов"язань поширюється на правовідносини щодо погашення податку на додану вартість на митному кордоні шляхом пред"явлення податкового векселя, і як спеціальна норма має перевагу при застосуванні. Тобто погашення податку на додану вартість шляхом пред"явлення векселя у 2008 р. заборонено.

При таких обставинах колегія суддів дійшла думки, що картка відмови видана відповідачем на законних підставах і є правомірною, оскільки грунтується на вимогах ст. 63 Закону "Про Державний бюджет України …".

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Криворізької митниці задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 р. скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України в порядку, з підстав та у строки, визначені ст.ст. 236 –238, 239-1 КАС України (2747-15) .