Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого –Смоковича М.І.,

суддів: Гашицького О.В., Мироненка О.В., Мороз Л.Л., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області, Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, за участі третіх осіб –Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03 квітня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області, Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він як учасник бойових дій відповідно до Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Така виплата у 2007 році була здійснена не в повному обсязі в сумі 280,00 гривень.

Просив суд визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області, Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації по застосуванню при виплаті грошової допомоги за 2007 рік положень законів про бюджет, стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області на його користь суму недоплаченої разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік у розмірі 1770 гривень 30 копійок.

Постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03 квітня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області, Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1. з рахунку, з якого здійснюється виплата щорічної допомоги, відкритого по коду програмної класифікації видатків 918 "Одноразова допомога ветеранам до Дня Перемоги", недоплачену щорічну разову грошову допомогу на 2007 рік в сумі 1770 гривень 30 копійок.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року скасовано постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03 квітня 2008 року, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області здійснити нарахування та виплату недоотриманих сум одноразової щорічної допомоги на користь ОСОБА_1. за 2007 рік у розмірі 1770 гривень 30 копійок відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є учасником бойових дій.

Частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Водночас, відповідно статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року встановлено виплату цієї допомоги в розмірі 280 гривень.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, що є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій. При цьому дія статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"на час виникнення спірних правовідносин була зупинена пунктом 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Таким чином, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах в певний проміжок часу.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними нормами статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Однак, суди, задовольняючи позов, не врахували вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суди застосували недіючу норму права.

Посилання судів на пункт 1 Рішення Конституційного Суду України №6–рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі №1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2007 року) відповідач діяв відповідно до чинного законодавства.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) .

З огляду на викладене рішення судів першої та другої інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, а суди першої та апеляційної інстанцій лише порушили норми матеріального права, тому колегія суддів приходить до висновку про ухвалення нової постанови, якою слід відмовити в задоволенні позову.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03 квітня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.