Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Смоковича М.І.,

Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

Мироненка О.В.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим на постанову Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 7 травня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року,

14 квітня 2009 року ОСОБА_6 пред’явив у суді позов до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим (далі –УПФ) про стягнення недоплаченого підвищення пенсії, як дитині війни.

Зазначив, що має статус дитини війни, у зв’язку з чим, відповідно до статті 6 Закону України від 18.11.2004 № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни", його пенсія повинна збільшуватися на 30% мінімальної пенсії за віком.

Незважаючи на те, що 9 липня 2007 року Конституційний Суд України визнав неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , якими була зупинена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідач розмір призначеної йому пенсії у відповідність із статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"не привів.

Посилаючись на наведені обставини, просив зобов’язати УПФ нарахувати йому недоотримане підвищення до пенсії з 1 січня 2006 року по 1 квітня 2009 року у сумі 4919 гривень 40 копійок.

Постановою Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 7 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з УПФ на користь ОСОБА_6 недоплачену грошову допомогу як дитині війни у розмірі 1178 гривень 80 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-IV і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до статті 6 цього Закону –на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували до спірних правовідносин наслідки пропущення річного строку звернення до суду за захистом порушених прав, передбачені статтею 100 КАС України щодо перерахунку підвищення пенсії у 2006-2007 роках, оскільки на цьому наполягав відповідач, а ОСОБА_6 не надав доказів поважності причини його пропущення.

Вирішуючи позовні вимоги щодо 2008 року, суди першої та апеляційної інстанцій вірно виходили з того, що підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та що ці зміни рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційним.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, то УПФ з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Що стосується 2009 року, то будь-які зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , які б обмежували виплату підвищення пенсії "дітям війни", не приймалися.

Однак, задовольняючи позовні вимоги частково та визначаючи конкретний розмір підвищення пенсії, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, взагалі не вказав період, за який позивачу мають здійснити перерахунок пенсії та не врахував, що органом, на який законодавством покладено повноваження з нарахування, призначення, перерахунку пенсій є Пенсійний фонд України, відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 (121/2001) . А, відтак, суд не вправі перебирати на себе повноваження органу, на який такі повноваження покладені.

Крім того, суди помилково виходили з того, що УПФ зобов’язане нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, оскільки, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено підвищення до пенсії, а не грошова допомога.

Оскільки суди попередніх інстанцій не врахували зазначених обставин і не визначили період, за який необхідно здійснити перерахунок пенсії позивачу, то прийняті ними рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 7 травня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим перерахувати ОСОБА_6 пенсію з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", і провести відповідні виплати за період із 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 31 березня 2009 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.