29459/10 Про визнання рішення незаконним та зобов’язання зняти з реєстрації - 02.12.2010 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління комунальних ресурсів Донецької міської ради на окрему ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010 у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Петровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання рішення від 29.10.2008 про реєстрацію ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 незаконним та зобов’язання зняти її з реєстрації, -

У березні 2010 року позивачі звернулися до суду з позовом до Петровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання рішення від 29.10.2008 про реєстрацію ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 незаконним та зобов’язання зняти її з реєстрації.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2010 у задоволенні позову було відмовлено.

Окремою ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2010 визначено порушення вимог чинного законодавства з боку посадових осіб управління комунальних ресурсів Донецької міської ради та направлено вказану ухвалу прокурору Донецької області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню вимог чинного законодавства.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010 апеляційну скаргу управління комунальних ресурсів Донецької міської ради було залишено без задоволення, а окрему ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2010 –без змін.

Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить окрему ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010 скасувати.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 – 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи у суді) суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Згідно частини 1, 2, 3 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку).

Передача квартир (будинків), кімнат у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до абзацу 4 статті 9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Враховуючи, що під час розгляду справи, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26.12.2007 № 9372 управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради у право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 не було включено ОСОБА_5, яка володіє часткою у зазначеній квартирі та була зареєстрована у ній ще до приватизації, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо винесення окремої ухвали за даним фактом.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління комунальних ресурсів Донецької міської ради залишити без задоволення, а окрему ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010 у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Петровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання рішення від 29.10.2008 про реєстрацію ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 незаконним та зобов’язання зняти її з реєстрації - без змін.