К-5365/10-С Про стягнення суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення - 23.09.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі –УПСЗН) про стягнення щорічної одноразової допомоги на оздоровлення,-

У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що як учасник ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 1 категорії за правилами статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"має право на щорічну допомогу на оздоровлення.

Посилаючись на те, що розмір виплачуваної йому допомоги не відповідає розміру, встановленому вказаною статтею, позивач просив зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити відповідні суми за 2008 рік.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 6 травня 2009 року позов задоволено. Визнано дії УПСЗН стосовно відмови у перерахунку і виплати сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними. Зобов’язано УПСЗН нарахувати на виплатити ОСОБА_6 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік з урахуванням сум, що ним отримані у відповідності з вимогами встановленими ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796 з розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат, встановленому Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) .

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи дійшли правильного висновку, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися положеннями ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що дію положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2008 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п.п. 11 п. 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Судами встановлено, що відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги на оздоровлення у січні 2008 року в розмірі 120 грн. 00 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

Зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачене п.п. 11 п. 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 (v010p710-08) .

Статтею 48 закону № 796-ХІІ передбачена виплата інвалідам 2 групи, що стали такими внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі відповідно 5 мінімальних заробітних плат.

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія Вищого адміністративного суду України, що на момент виплати належних позивачу сум одноразової допомоги на оздоровлення відповідач діяв в межах Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) в редакції від 28.12.2007 року, оскільки прийняття рішення Конституційним Судом України відбулося після виплат визначеним чинним законодавством.

Тому правильним є висновок апеляційного суду що дії відповідача є законними, оскільки у січні 2008 року - на момент виплати щорічної разової грошової допомоги, частина 4 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була недіюча, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного судами винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України (2747-15) .