Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,

Головчук С.В.,

Розваляєвої Т.С.,

Ханової Р.Ф.,

Черпака Ю.К.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської райдержадміністрації (далі –УПСЗН) про стягнення коштів на оздоровлення,-

У лютому 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що як учасник ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2 категорії має право на щорічну допомогу на оздоровлення.

Посилаючись на те, що розмір виплачуваної йому допомоги не відповідає розміру, встановленому вказаною статтею, позивач просив зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити відповідні суми за 2000-2007 роки.

Постановою Петровського районного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2009 року, позов задоволено частково. Зобов’язано УПСЗН виплатити ОСОБА_6 2100 гривень недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПСЗН просить скасувати рішення судів з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Суди при розгляді даної справи дійшли правильного висновку, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен був керуватися ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Враховуючи положення ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України (2747-15) ), позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Суди дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову в частині позовних вимог за 2000-2005 роки, оскільки про отримані виплати та про своє порушене право позивач дізнався в день отримання допомоги в розмірі меншому, ніж встановлено законом.

Що стосується виплат за 2006 рік, то дію абзацу четвертого частини четвертої статті 48 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV (3235-15) . Закон України від 20.12.2005 року № 3235-IV (3235-15) не визнавався неконституційним, а тому суди дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Між тим, заслуговують на увагу посилання скаржника на п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою зупинено частину четверту статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2007 рік.

Пункт 30 статті 71 Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином дії відповідача є незаконними, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги частина 4 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була діюча, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведені обставини були правильно враховані судами попередніх інстанцій, який прийняли вірне рішення про часткове задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанцій прийнято законне і обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 227, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петровської райдержадміністрації залишити без задоволення, а постанову Петровського районного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2008 року в уточненій частині і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України (2747-15) .