Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бутенка В.І.,

Лиски Т.О.

Мойсюка М.І.,

Малиніна В.В.

Ситникова О.Ф.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2009 року, -

У вересні 2008 року ОСОБА_6 звернулась із зазначеним позовом посилаючись на те, що є пенсіонером за віком, має статус дитини війни, а відтак має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18 листопада 2004 року №2195-ІV (далі Закон №2195-ІV (2195-15) ).

Посилаючись на те, що вимоги Закону №2195-ІV (2195-15) не виконані, а її звернення про збільшення пенсії залишено без задоволення, просила зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії за 2006-2007 роки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 листоп?ада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційно?го адміністративного суду ві?д 24 червня 2009 року, позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність та зобов’язано відповідача провести перерахунок і виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач має статус дитини війни і згідно статті 6 Закону №2195-ІV має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Перерахунок і виплата пенсії у відповідності статті 6 Закону №2195-ІV у спірний період не проводився.

Задовольняючи частково позов суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що з дня набрання чинності рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 6 зазначеного Закону №2195-ІV (2195-15) , у редакції даного періоду.

Так, відповідно до статті 6 Закону №2195-ІV останнім пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 Закону №2195-ІV на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону). Проте, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а тому пенсійний орган зобов’язаний був діяти в межах вимог статті 6 Закону №2195-ІV.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку щодо права позивача на соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону №2195-ІV, з дня набрання чинності рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 (v0a6p710-07) року.

Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком. Тому доводи про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком"застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до статті 6 Закону, є помилковими.

Не може бути підставою для відмови у позові і відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на пенсійні органи законодавством.

Виходячи з наведеного, рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного ф?онду України в Куп’янському р?айоні Харківської області відхилити, а постанов?у Харківського окружного адм?іністративного суду від 28 листопада 2008 року та ухвалу Харківс?ького апеляційного адмініст?ративного суду від 24 че?рвня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.