ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" вересня 2010 р. м. Київ К-55050/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :
Суддів: Бутенка В.І.,
Лиски Т.О. (доповідач),
Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І.
Ситникова О.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про нарахування підвищення до пенсії дитині війни, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року, -
в с т а н о в и л а:
У грудні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії за 2006-2008 роки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 року, позов ОСОБА_1. задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова та зобов’язано здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, а за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 30 листопада 2008 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року було уточнено резолютивну частину постанови суду першої інстанції.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має статус дитини війни, а тому згідно ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії "дітям війни", то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що вимоги позивачів, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007 (v0a6p710-07) , у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень окремих статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" (489-16) (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України.
Зважаючи на те, що ч. 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, то початковою датою здійснення перерахунку підвищення до пенсії є 09.07.2007 (дата прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) ). Щодо кінцевої дати здійснення такого перерахунку, то вона визначається днем закінчення строку дії Закону про бюджет на 2007 рік (489-16) , тобто 31.12.2007.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову за 2008 рік, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , а закінчуватись 31.12.2008 року.
Отже, судами правомірно покладено обов’язок на Управління Пенсійного фонду зробити перерахунок пенсії. Однак, обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами. Висновки судів попередніх інстанцій про встановлені обставини не є вичерпними та підлягають зміні.
Щодо доводів відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни"відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року скасувати.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 року змінити, а саме, викласти третій абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції:
"Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування"та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 30 листопада 2008 року з урахуванням виплачених сум".
В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 року залишити без змін.
постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: