К-25430/09-С Про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми - 22.09.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню виплат про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2009 року, -

У травні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2005 – 2007 роки. В подальшому в судовому засіданні в якості відповідачів були залучені до участі в справі Головне управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню виплат.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2008 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради щодо невиплати ОСОБА_1. відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2009 року постанова суду першої інстанції скасована та прийнята нова, якою в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2009 року в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та залишення в силі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2008 року.

Головне управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації надало заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції –без змін, оскільки воно ухвалено відповідно до норм матеріального права та на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач повинен виплатити щорічну допомогу на оздоровлення позивачу виходячи з розмірів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

Такий висновок суду не відповідає нормам матеріального права та зроблений на неповно з’ясованих обставинах справи.

Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, та є інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченнями серії А № 114587 та серії ХVІІІ № 39435 (а.с. 4-5). Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради. Відповідно до довідки виданої Чернігівським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат № 3057/03 від 03.12.2007 позивачеві була виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2005 рік у розмірі 26,70 грн., за 2006 рік –у розмірі 120,00 грн., за 2007 рік –у розмірі 120,00 грн. (а.с.6).

Статтею 48 вказаного Закону передбачено, що інвалідам ІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Встановлений постановою Кабінету Міністрів України розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався, незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, і не відповідає розміру, встановленому Законами України.

Розмір мінімальної заробітної плати в 2007 році встановлювався Законом України "Про державний бюджет України".

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України № 562, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, і правильно застосував ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови КМУ № 562 (562-2005-п) .

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.