Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Панченка О.Н.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Мороз Л.Л.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі Запорізької області про стягнення підвищення до пенсії дітям війни,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі Запорізької області на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2009 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_6 пред’явила в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі Запорізької області (далі –УПФ) про стягнення підвищення до пенсії дітям війни.

Зазначила, що має статус дитини війни, у зв’язку з чим, відповідно до статті 6 Закону України від 18.11.2004 № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни", її пенсія повинна збільшуватися на 30% мінімальної пенсії за віком.

Незважаючи на те, що 9 липня 2007 року Конституційний Суд України визнав неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , якими була зупинена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідач розмір призначеної їй пенсії у відповідність із статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не привів.

Посилаючись на наведені обставини, просила зобов’язати УПФ перерахувати та виплатити підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2006-2008 роки у сумі 3956 гривень 70 копійок.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано УПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 за період із 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням підвищення до пенсії 30 % мінімальної пенсії за віком. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судами встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, і має право, відповідно до статті 6 цього Закону, на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Суди, вирішуючи спір в частині позовних вимог про нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік, правильно виходили з того, що у вказаний період виплата була обмежена Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , а тому вони необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

У 2007 році дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ). Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зазначене положення рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційним.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, то УПФ з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Так як відповідач цього не зробив, то суди обґрунтовано поклали на нього обов’язок з перерахунку пенсії ОСОБА_6 та правильно визначили період його здійснення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.