Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

в порядку письмового провадження розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суд Харківської області від 29.03.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суд від 11.05.2006

у справі № 27/63105

за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5,

Приватного підприємства "Карат-Центр"

про визнання недійсними господарських зобов’язань

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5, приватного підприємства "Карат-Центр" про визнання недійсними господарських зобов’язань сторін по договорам купівлі-продажу соняшника № 11 від 01.02.2004, № 12 від 02.02.2004, № 25 від 09.03.2004, № 35 від 15.03.2004, та № 36 від 16.03.2004 на загальну суму 1680960 грн. в т.ч. ПДВ 280160 грн., укладені між приватним підприємством "Карат-Центр" та суб’єктом підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_5 на підставі ст.ст. 207, 208 ГК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.03.2006 відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2006 - без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2007 рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 залишено без змін.

Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2006, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2006, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, в ході перевірки дотримання вимог податкового законодавства з боку суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 позивачем було встановлено, що між відповідачами було укладено договори купівлі-продажу соняшника № 11 від 01.02.2004, № 12 від 02.02.2004, № 25 від 09.03.2004, № 35 від 15.03.2004, та № 36 від 16.03.2004 на загальну суму 1680960 грн. в т.ч. ПДВ 280160 грн.

Згідно умов вказаних договорів приватне підприємство "Карат-Центр" продав, а суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5 придбала соняшник, розрахунок за який здійснила готівкою на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи –приватне підприємство "Карат-Центр" зареєстроване управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 16.07.2003, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 25370169100043520 від 15.07.2003, як платник податку дане підприємство перебувало на обліку в Ленінській МДПІ м. Луганська з 21.07.2003р.

Відповідно до ст. 2321 Кодексу адміністративного судочинства України порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в установлені цим Кодексом (2747-15) строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги у зв’язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цією главою.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.05.2005 по справі № 12/212пн за позовом Прокурора Ленінського району м. Луганська в інтересах Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до приватного підприємства "Карат - Центр" про припинення юридичної особи позов задоволено, припинено юридичну особу –приватне підприємство "Карат - Центр".

Ухвалами господарського суду Харківської області від 09.02.2006, від 22.02.2006, від 02.03.2006 було зобов’язано позивача надати суду докази того, що рішення господарського суду Луганської області № 12/212пн від 19.05.2005 набрало законної сили, з матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, докази позивачем суду не були надані.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни; в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру і були внесені до нього, є недостовірними, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; третя особа не може посилатися на них у спорі у випадку, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості недостовірні.

Несплата податків є порушенням податкового законодавства і також не є безумовним доказом укладення договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, якщо із змісту цього договору не випливає інше.

Визнання спірної угоди недійсною передбачає встановлення невідповідності змісту угоди актам цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов’язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ст. 208 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 207 цього Кодексу господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. 207 та ст. 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські зобов’язання за спірними договорами купівлі-продажу були виконані ще у лютому –березні 2004 року та приватне підприємство "Карат-Центр" було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що стверджується листом управління статистики від 20.12.2005 (а.с. 34-35)

Відповідно до ст. 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств" юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не доведено, наявність умислу приватне підприємство "Карат-Центр" та суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5, щодо укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як можливої підстави для визнання недійсним господарського зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суд Харківської області від 29.03.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суд від 11.05.2006 у справі № 27/63105 слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суд Харківської області від 29.03.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суд від 11.05.2006 у справі № 27/63105 –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .