К-37178/09-С Про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої суми соціальної державної допомоги - 16.09.2010 Прийняття

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області (далі –УПФ) про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої соціальної державної допомоги до пенсії дитині війни, -

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відноситься до категорії "діти війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії її не виплачувалось, просила зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2008 роки у сумі 3891 грн. 90 коп., а також при нарахуванні пенсії з 1.01.2009 року враховувати ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 18 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УПФ. Зобов’язано УПФ здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 с. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року в сумі 1426 грн. 13 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняте нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набула статусу "дитина війни".

Отже, відповідно до положень вказаного Закону (2195-15) пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Водночас, щодо такого її права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року № 3367 (3367-15) . Однак такі умови не настали.

Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом (489-16) було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28 грудня 2007 року (107-17) були внесені зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 (v010p710-08) положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) визнані неконституційними.

Отже, в період з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року позивач також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року –таке право у позивача було відсутнє у зв’язку із дією положень пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

За таких обставин, позивач в 2006 році та до 9 липня 2007 року, а також з 1 січня 2008 до 22 травня 2008 року не мала права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В той же час, суди дійшли вірного висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність УПФ є протиправною.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2009 рік, суди дійшли вірного висновку, що прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов’язання його на майбутнє є передчасним.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 КАС підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області залишити без задоволення, а постанову Старобільського районного суду Луганської області від 18 березня 2009 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України (2747-15) .