2а-1597/10/2670 Про стягнення в дохід бюджету отриманого за правочином - 21.10.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор-К", товариства з обмеженою відповідальністю "Капібара"про стягнення в дохід бюджету отриманого за правочином, -

Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва (далі –Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор-К"(далі –Відповідача 1), товариства з обмеженою відповідальністю "Капібара"(далі –Відповідач2) в якому просив стягнути в дохід бюджету отриманого за правочином.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким задовольнити вимоги адміністративного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте судом першої інстанції рішення з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

До суду надійшло заперечення Відповідача 1 у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення окружного суду без змін.

Заслухавши сторін, що прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2005 року між TOB "Новатор-K"(постачальник) та TOB "Капібара"(покупець) укладено договір поставки № 0104-05, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлені строки покупцеві товар, а покупець прийняти товар і сплатити за його певну грошову суму.

На виконання вказаного договору, TOB "Новатор-K"поставлено, а TOB "Капібара"прийнято товар (відео- та фототехніку) на загальну суму 5147804,93 грн., в тому числі ПДВ 857967,49 грн. По зазначеній господарській операції TOB "Новатор - К"видав TOB "Капібара"податкові накладні на загальну суму 5147804,93 грн., в тому числі ПДВ 857967,49 грн. Копії податкових та видаткових накладних наявні у матеріалах справи.

Як на доказ наявності умислу з боку відповідача TOB "Новатор - К"на укладання договору поставки з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, позивач посилається на наступні обставини: згідно товарно-транспортних накладних у квітні 2005 року завантаження ТМЦ здійснювалось TOB "Новатор - К"за юридичною адресою: м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, розвантаження за тією ж адресою, у травні-червні 2005 року ТМЦ (фототовари) завантажувались за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, розвантажувались за адресою м. Київ, вул. Ніколаєва, 7.

За договором оренди TOB "Новатор-K"орендує у TOB "Райліт"нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Ніколаєва, 7 загальною площею 2 кв.м. TOB "Капібара"орендує у TOB "Райліт"нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Ніколаєва, 7 загальною площею 10 кв.м. Згідно акту обстеження складські приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ніколаєва, 7 відсутні. Згідно пояснень бухгалтера TOB "Райліт"Андрушко В.В. офісне приміщення орендується, без оренди складських приміщень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ДПІ, суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі та обставина, що згідно товарно-транспортних накладних завантаження і розвантаження ТМЦ (фототоварів) у квітні 2005 року оформлене автоперевізником СПД ОСОБА_3 за юридичною адресою TOB "Новатор - К": АДРЕСА_1 не є беззастережним доказом безтоварності господарської операції. Відповідачі не заперечують те, що за вказано адресою, що є юридичною адресою Товариств не знаходяться складські приміщення, а тому покликання податкового органу на пояснення бухгалтера TOB "Райліт"(орендодавця офісного приміщення) про те, що приміщення орендуються, без оренди складських приміщень, - самі по собі не є доказом нездійснення господарської операції.

Рішення суду також ґрунтується на письмових запереченнях Відповідача, що податковим органом не вчинено жодних дій та заходів з метою перевірки вказаних обставин: не відібрано пояснення у автоперевізника СПД ОСОБА_3, яким здійснювалось транспортне перевезення автомобілями НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3 не відібрано пояснення посадових осіб та інших працівників вказаних Товариств на предмет здійснення господарських операцій; не відслідковано рух товару по ланцюгу поставки шляхом проведення зустрічних перевірок контрагентів TOB "Новатор - К"та TOB "Капібара"; не проведено зустрічну перевірку TOB "Капібара"на предмет правомірності формування останнім податкового кредиту з ПДВ за вказаними господарськими операціями; не перевірено склад за адресою м. Київ, вул. Красноткацька,61, на який за вказівкою TOB "Капібара"перевозився товар, отриманий від TOB "Новатор - К", як і не перевірено склад TOB "Новатор - К"за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових,8, з якого завантажувались останнім ТМЦ (фототовари), в травні-червні 2005 року, як це зазначено у товарно-транспортних накладних за вказаний період.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з позицією окружного суду, зважаючи на наступне.

Згідно з ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст.ст. 207 та 208 ГК України, застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а згідно з ч. 1 ст.203, ч.2 ст.215 України є нікчемним.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до наданих до перевірки товарно-транспортних накладних товар перевозився з TOB "Новатор-K" на TOB "Капібара" з зазначенням наступних адрес:

- в квітні 2005 p., відповідно до ТТН пункт завантаження: м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, а пункт розвантаження: м. Київ, вул. Ніколаєва, 7 (товарно-транспортна накладна від 12.04.05р., згідно якої відвантажено фототовари на суму 1396408,91 грн., ТТН від 28.04.05р., згідно якої відвантажено фототовари на суму 110822,41 грн.).

- в травні-червні 2005 p., відповідно до ТТН пункт завантаження: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, а пункт розвантаження: м. Київ, вул. Ніколаєва, 7

Відповідно до Договору оренди б/н від 09 лютого 2005 р. TOB "Райліт" (Орендодавець) передав TOB "Новатор-K" (Орендар) у тимчасове платне користування площу, яка розташована у нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул.Ніколаєва,7 загальною площею 2 кв.м., для розміщення робочих місць керівного органу TOB "Новатор-K" (акт обстеження складських приміщень від 20.02.2006р. додається). Складські приміщення, згідно акту обстеження, за адресою м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, відсутні. Інші договори оренди TOB "Райліт" з TOB "Новатор-K" завданою адресою не укладало.

Згідно договору оренди б/н від 12.04.2004р. з TOB "Райліт", за зазначеною адресою TOB "Капібара" орендує нежитлове приміщення під офіс загальною площею 10 м.кв. для ведення ділових переговорів, використовуючи пошту і телефон, і проведення загальних зборів засновників товариства. Склад за даною адресою відсутній (акт обстеження складських приміщень від 20.02.2006р. додається).

Також, згідно пояснень бухгалтера TOB "Райліт" Андрушко В.В., офісне приміщення за адресою м.Київ, вул.Ніколаєва,7 орендується для надходження поштової кореспонденції, проведення засідань TOB "Новатор-K", без оренди складських приміщень (копія пояснювальної записки № 9 від 2006 р. додається).

Таким чином, суд вважає, що ТОВ "Новатор-К"фактично не поставив ТОВ "Капібара"товар, а останній здійснив оплату за товар, який не був йому переданий., що дає змогу ТОВ "Капібара"безпідставно вимагати до складу податкового кредиту суму ПДВ без фактичного придбання товару, вартість яких включається до складу валових витрат.

Крім того, в ході проведення перевірки ДПІ було встановлено, що TOB "Новатор-K" отримало відеотехніку за штучно заниженою вартістю в 3-8 разів від їх реальної, з наступною реалізацією по ланцюгу з торгівельною націнкою 0,09-0,1 %, а саме:

- звичайна ціна відповідно до Експертного висновку Київської торгово-промислової палати на відеокамеру SONY DCR-HC42E в квітні 2005р. склала 3927,0 грн. з ПДВ, а відповідно до податкової накладної № 1304-02 від 13.04.05р., згідно якої TOB "Новатор-K" реалізує товар (відеокамеру SONY DCR-HC42E) TOB "Капібара" по ціні 591,01 грн., ПДВ -118,20 грн., тобто загальна ціна продажу товару 709,21 грн., що в 5,5 разів менша за звичайну ціну, яка склалася на оптовому ринку України в квітні 2005р.

- звичайна ціна відповідно до Експертного висновку Київської торгово-промислової палати на відеокамеру SONY DCR-HC42E в вересні 2005р. склала 3265,0 грн. з ПДВ, а відповідно до податкової накладної № 1409-09 від 14.09.05р., згідно якої TOB "Новатор-K" реалізує товар (відеокамеру SONY DCR-HC42E) TOB "Капібара" по ціні 316,57 грн., ПДВ -63,31 грн., тобто загальна ціна продажу товару 379,88 грн., що в 8,5 разів менша за звичайну ціну, яка склалася на оптовому ринку України в вересні 2005р.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 p. № 168/97-ВР передбачено, що "база оподаткування" операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно із законами України з питань оподаткування за вийнятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

За результатами перевірки TOB "Новатор-K" було донараховано податок на додану вартість в сумі 3 033 213,85 грн. та фінансова санкція в сумі 3 033 213,85 грн.

Отже, здійснена господарська операція по договору поставки не принесла прибуток Відповідачу-1, що суперечить його статусу, в якому передбачено отримання прибутку. Ці обставини підтверджують висновок про те, що фактичної передачі товару за спірним договором не відбулося.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи наведене, вирішення спорів, пов’язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв’язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції –скасувати та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2010 року –скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва - задовольнити.

постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.