Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Бутенка В.І.

Мойсюка М.І.

Мороз Л.Л.

Штульмана І.В.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши письмовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії і виплати недоотриману суму пенсії за минулий період за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду від 08 липня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року,

У лютому 2008 року позивачка звернулася в суд із позовом до Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії і виплати недоотриману суму пенсії за 2004-2007 роки. Свої вимоги мотивує тим, що вона є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії та постійно проживає на території радіоактивного забруднення, перебуває на обліку у відповідача, як непрацюючий пенсіонер з 01.04.1991 року. Згідно з чинним законодавством має право на щомісячну доплату до пенсії та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров"ю, як особі, віднесеної до 4 категорії, а також має право на підвищену пенсію, як дитина війни та має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 08 липня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7238 грн. 73 коп., а також 5097 грн. 60 коп. щомісячної доплати до пенсії за 2007 рік, 687 грн. 63 коп. щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеній до 4-ї категорії за 2007 рік та 1453 грн. 50 коп. підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік в редакціях вказаних Законів, що були чинними станом на 31.12.2007 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду 22 вересня 2009 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову суду першої інстанції змінено та викладено резолютивну частину постанови наступним чином: "Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на користь ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення за 2007 рік починаючи з 09.07.07 року по 31.12.2007 року відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи".

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на користь ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за заподіяну шкоду як особі 4-ї категорії починаючи з 09.07.07 року по 31.12.2007 року відповідно до ст. 51 Закону України "Про соціальний захист громадян які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи".

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на користь ОСОБА_1 в рахунок доплати до основної пенсії, як дитині війни починаючи з 09.07.07 року по 31.12.2007 року відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач має статус "дитини війни"та має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком, є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії та постійно проживає на території радіоактивного забруднення, перебуває на обліку у відповідача, як непрацюючий пенсіонер з 01.04.1991 року. Згідно з чинним законодавством має право на щомісячну доплату до пенсії та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров"ю, як особі, віднесеної до 4 категорії.

Ухвалюючи рішення, суд вірно зазначив про те, що відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а саме в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а відтак позивач, як непрацюючий пенсіонер, має право на таку доплату.

Як вбачається з матеріалів справи, така доплата проводиться їй відповідачем значно в меншому розмірі, а саме в сумі 5-20 грн., який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. за №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) і що випливає з огляду на розмір мінімальної заробітної плати в період виплати.

Згідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенси, відповідно 1 позивач має право на таку додаткову пенсію.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"особам пенсійного віку, що належать до категорії дітей війни, пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком, разом з тим відповідачем такі вимоги щодо позивача не виконуються.

Законом України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2007 рік". прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлювався з 01.01.2007 року –380 грн., 01.04.2007 року-410,06 грн., з 01.10.2007 року –415,11 грн.

Таким чином, розмір доплати до пенсії, додаткової пенсії, розмір підвищення пенсії позивача, нарахування та виплату яких позивачу проводить відповідач відповідно до вищевказаних нормативних актів, суперечить вимогам ст.ст. 39, 51 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно Закону України від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (231-16) було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів (231-16) про внесення змін до цього Закону (231-16) .

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосування саме положення ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) та від 03.01.2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

Розмір доплати до пенсії, визначений вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. за №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , суперечить вимогам ст.39 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та інших законів, що стосувалися встановлення розміру мінімальної заробітної плати. Жоден з них, окрім Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) та Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , не мали обмежень щодо застосування положень ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до положень Закону України від 05.10.2006 року "про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (231-16) було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (231-16) . Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) за №6-рп визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , і в тому числі положення цього Закону в частині зупинення дії статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"про виплату компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати та дії ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до території України, остаточним і оскарженню не підлягає.

У своєму рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем порушено право позивача на підвищення пенсії та отримання доплати до неї відповідно ДО положень Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) і що право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії позивач набув не з 01.07.2007 року, а з 09.07.2007 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного вище рішення, оскільки за ст. 152 Конституції України закони, інші нормативно-правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, про це також вказано і в п. З зазначеного рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 (v0a6p710-07) року.

Судом вірно вказано, що період такої виплати необхідно визначити до 31.12.2007 року, оскільки Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) внесено зміни до ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та до СТ..6 "Про соціальний захист дітей війни", якими чітко визначено розмір доплати до пенсії, додаткової пенсії та підвищення пенсії особам, що проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю та особам, що мають статус дитини війни, починаючи з 01.01.2008 року і що, зокрема, узгоджується з положеннями ст.71 цього Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинена на 2006 рік Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) і відновлена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) з 01.01.2007 року відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" (489-16) . Вирішуючи даний спір, суд дійшов правильного висновку про те, що до в даному випадку підлягають задоволенню вимоги позивача за 2007 рік відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) , проте, дані кошти мали б бути стягнуті з відповідача на користь позивача не за 2007 рік в повному обсязі, а починаючи з 09.07.2007 року тобто з моменту вступу рішення в законну силу.

Однак, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, помилково зазначив інший рік стягнення щомісячної доплати до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення за 2007 рік починаючи з 09.07.07 року по 31.12.2008 року відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щомісячної додаткової пенсії за заподіяну шкоду як особі 4-ї категорії починаючи з 09.07.07 року по 31.12.2008 року відповідно до ст. 51 Закону України "Про соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та в рахунок доплати до основної пенсії, як дитині війни починаючи з 09.07.07 року по 31.12.2008 року відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Таким чином, колегія суддів змінює абзаци 3,4,5 резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції, виклавши її в наступній редакції: "Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на користь ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення за 2007 рік починаючи з 09.07.07 року по 31.12.2007 року відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на користь ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за заподіяну шкоду як особі 4-ї категорії починаючи з 09.07.07 року по 31.12.2007 року відповідно до ст. 51 Закону України "Про соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на користь ОСОБА_1 в рахунок доплати до основної пенсії, як дитині війни починаючи з 09.07.07 року по 31.12.2007 року відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

В решті постанова суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 222, 225, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року змінити, виклавши абзаци 3,4,5 резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на користь ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення за 2007 рік починаючи з 09.07.07 року по 31.12.2007 року відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи".

"Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на користь ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за заподіяну шкоду як особі 4-ї категорії починаючи з 09.07.07 року по 31.12.2007 року відповідно до ст. 51 Закону України "Про соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

"Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на користь ОСОБА_1 в рахунок доплати до основної пенсії, як дитині війни починаючи з 09.07.07 року по 31.12.2007 року відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

В решті постанову Рокитнянського районного суду від 08 липня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.