Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Цуркана М.І. Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року у справі № 22-а-27776/08 за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів про скасування постанови, -

У червні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" звернулося в суд з позовом до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів, в якому просило скасувати постанову відповідача №002006п від 14.09.2007 р. про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Справа № К-3132/10 Доповідач: Леонтович К.Г.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, працівниками відповідача була проведена перевірку ВАТ "Укртелеком" з питань дотримання вимог законодавства України про захист прав споживачів за скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2

За результатами перевірки складений акт від 27.03.2007 р. №000110 про порушення позивачем п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" - відмова у відшкодуванні збитків споживачам-абонентам телефону та порушення ст. 15 Закону.

Постановою Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів від 14.09.2007 року до позивача на підставі акту перевірки від 27.03.2007 року застосований штраф у розмірі 371,5 грн. за відмову споживачам у реалізації їх прав, передбачених ч. 3 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Судами встановлено, що відповідачем укладена з позивачем угода про отримання послуги з’єднання з Інтернетом. При роботі в мережі відбуваються несанкціоновані підключення до невідомого оператора. При цьому позивачем нараховується плата за міжнародний зв’язок, який даними споживачами не замовлявся та не використовувався.

Як зазначає у скарзі споживач ОСОБА_2, вона зверталася до позивача з приводу неякісного надання послуги: "скачки" швидкості, раптові роз’єднання з Інтернетом, однак позивач недоліків не виправив, а через деякий час вона отримала повідомлення про значну суму заборгованості за міжнародні переговори з Австрією.

П. 1 ст. 1 ЗУ "Про захист прав споживачів" передбачено, що безпека продукції –це відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції.

Згідно ст. 6 цього Закону продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Згідно ч. 7 ст. 15 цього Закону у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило: 1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків; 2) неможливість використання придбаної продукції за призначенням -споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків; 3) заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача - споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені статтею 16 цього Закону, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.

Збитки, завдані споживачеві недобросовісною рекламою, підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.

Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.

Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

Відповідно до ст. 32 ЗУ "Про телекомунікації" споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на: 1) державний захист своїх прав; 2) вільний доступ до телекомунікаційних послуг; 3) безпеку телекомунікаційних послуг; 4) вибір оператора, провайдера телекомунікацій; 5) вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг; 6) безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг; 7) своєчасне і якісне одержання телекомунікаційних послуг; 8) отримання від оператора, провайдера телекомунікацій наявних відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг; 9) обмеження оператором, провайдером телекомунікацій доступу споживача до окремих видів послуг на підставі його власної письмової заяви; 10) повернення від оператора, провайдера телекомунікацій невикористаної частки коштів у разі відмови від передплачених телекомунікаційних послуг у випадках і в порядку, визначених правилами надання і отримання цих послуг; 11) відмову від телекомунікаційних послуг у порядку, встановленому договором про надання телекомунікаційних послуг; 12) відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання чи неналежного виконання оператором, провайдером телекомунікацій обов'язків, передбачених договором із споживачем чи законодавством; 13) оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів; 14) відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли; 15) отримання відомостей щодо можливості та порядку відмови від замовленої телекомунікаційної послуги; 16) безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій рахунків за надані телекомунікаційні послуги. За особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуги, часу початку і закінчення кожного сеансу зв'язку, обсягу наданих послуг, суми коштів до сплати за кожний сеанс зв'язку. Телекомунікаційні послуги, які надаються знеособлено (анонімно), розшифровці не підлягають; 17) інші права, визначені законодавством України та договором про надання телекомунікаційних послуг.

Отже, послуги, що надаються позивачем мають бути безпечними, а користувач в свою чергу має право на отримання повної інформації, що стосується відповідної послуги.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про порушення позивачем законодавства про захист прав споживачів, а спірна постанова відповідача №002006п від 14.09.2007 р. про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" винесена в межах компетенції та відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" –відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.