Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Цуркана М.І., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 6 травня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року у справі № 2а668/09/1870 за позовом управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми про зобов’язання вчинити певні дії, -

У березні 2009 року управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області звернулося в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, в якому просило зобов’язати відповідача прийняти до відшкодування суми невідшкодованих витрат на виплату і доставку адресної допомоги, яка включається до складу пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі 30384 грн. за січень 2009 року та витрати щодо виплати допомоги на поховання ОСОБА_1 в розмірі 1096,60 грн..

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 6 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області звернулося

Справа № К-15813/10 Доповідач: Леонтович К.Г.

до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми відмовляється включити в акт щомісячної звірки витрати та відшкодувати виплати і доставки адресної допомоги, виплаченої позивачем пенсіонерам по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі 30384 грн. за січень 2009 року грн., а також витрати відносно виплати допомоги на поховання ОСОБА_1 в розмірі 1096,60 грн.. Відповідач відмовляється відшкодувати понесені позивачем затрати.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що державна адресна допомога, яка встановлена постановою Кабінету міністрів України № 265 від 26.03.2008 року "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) , не передбачена у переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, передбаченому ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697 (z0376-03) , не врегульовує даних правовідносин. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування понесених витрат на поховання суди послалися на відсутність висновків відповідних медичних закладів щодо наявності причинного зв’язку смерті потерпілого з одержаним каліцтвом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачений ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону позивач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров’я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.

Державна адресна допомога, яка встановлена постановою Кабінету міністрів України № 265 від 26.03.2008 року "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) , не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року за №5-4/4 (z0376-03) затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 вказаного Порядку (z0376-03) передбачений перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, серед якого відсутня щомісячна державна адресна допомога та витрати по її доставці.

Крім того, пунктом 5 Порядку (z0376-03) визначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають акт щомісячної звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню. На підставі акту узгоджується Довідка про відшкодування (Головним управлінням Пенсійного фонду та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування), згідно якої на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд соціального страхування перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України, що передбачено пп. 6, 7 Порядку (z0376-03) .

Щодо відшкодування витрат по виплаті допомоги на поховання ОСОБА_1 колегія суддів зазначає, що відповідно Ч.9 ст. 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", причинний зв’язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Згідно Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 22.02.1992 р. №83 (83-92-п) , з наступними змінами та доповненнями, міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії визначають причини смерті інваліда на підставі лікарського свідоцтва про смерть у випадках, коли передбачається надання пільг сім’ї померлого. Передбаченого законодавством висновку МСЕК про причинний зв’язок смерті з нещасним випадком стосовно ОСОБА_1, Фонду не було надано, тому з урахуванням наведених законодавчих норм у відповідача були відсутні правові підстави щодо включення суми допомоги на поховання для відшкодування їх позивачу.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанції прийшли до вірних висновків щодо відсутності у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відшкодування витрат Пенсійному фонду щодо виплати щомісячної державної адресної допомоги та витрат на поховання.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 6 травня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.