К-7892/10 Про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії - 31.08.2010 Прийняття

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області, в якому просила зобов’язати провести перерахунок доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати в розмірі 440 грн. з 01 липня 2007 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що виплати, передбачені ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснювались йому не у тому розмірі, який передбачений Законом (796-12) .

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2008 року позов задоволено: визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок доплати до пенсії позивачу згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який встановлюється Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік з 01 липня 2007 року в сумі 440 грн. щомісячно, з 01 жовтня 2008 року –460 грн. щомісячно на весь період, коли така доплата передбачена чинним законодавством.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року постанову суду першої інстанції змінено в частині визначення строку виплати доплати до пенсійного забезпечення позивача та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області провести її перерахунок відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який встановлюється Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) з 09 липня 2007 року в сумі 440 грн., з 01 жовтня 2007 року –460 грн. В іншій частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2008 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області як непрацюючий пенсіонер.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 (106а-91-п) місто Біла Церква віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю. Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату (ст. 39 Закону).

Дію вказаної норми зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V (489-16) .

Зупинення дії абзацу другого частини першої статті 39, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції, що з 09 липня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, є правильним.

Судами встановлено, що на виконання ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"позивачу Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області щомісяця здійснювалась передбачена цією статтею виплата у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанції з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (870-94-п) , яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких підстав правильним є висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності дій відповідача щодо виплати доплати до пенсії у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) .

При цьому, ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, зважаючи на приписи частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2008 року (у тій частині, в якій вона залишена без змін) та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області відхилити, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .