Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді

Розваляєвої Т. С.

(суддя-доповідач),

суддів

Сороки М. О.,

Рецебуринського Ю. Й.,

Ханової Р. Ф.,

Черпака Ю. К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 03 червня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про спонукання до вчинення певних дій,

24 березня 2008 року ОСОБА_6 подано позов до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання здійснити перерахування та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначила, що за правилами статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"має право на щорічну допомогу на оздоровлення. Посилаючись на те, що розмір виплачуваної їй допомоги не відповідає розміру, встановленому вказаною статтею, позивач просила зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити відповідні суми.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 03 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року, позов задоволено частково: зобов’язано відповідача здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу за 2007 рік в розмірі, визначеному ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій просив їх скасувати, справу направити на новий розгляд.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах інвалідам III групи - чотири мінімальні заробітні плати.

Пунтком 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"зупинено частину четверту статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"на 2007 рік.

Пункт 30 статті 71 Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином дії відповідача є законними, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги –березень 2007 року - частина 4 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"не була діюча, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 03 червня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про зобов’язання здійснити перерахування та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.