Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бим М.Є. (доповідач), Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Цуркана М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області на постанову господарського суду Кіровоградської області від 24 грудня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року у справі №3/389 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області до Вищого професійного училища №9 про зобов’язання вчинити дії, -

Контрольно-ревізійне управління в Кіровоградській області звернулось до суду з позовом про зобов'язання виконати законні вимоги та забезпечити відшкодування 15696,90грн. переплати по заробітній платі працівникам закладу.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 24 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що КРУ проведено ревізію використання бюджетних коштів, виділених на підготовку кадрів, інформатизацію та комп'ютеризацію, забезпечення сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін, придбання, зберігання і доставку підручників і посібників та пільговий проїзд учнів у ВПУ № 9 за період з 01.05.03 по 01.01.07, за результатами якої складений акт від 03.03.07 № 03-08/57.

В даному акті зазначено про факти неналежного дотримання вимог чинного законодавства, що призвело, зокрема, до переплати по заробітній платі на загальну суму 15.696,90 грн. Так, Наказ про встановлення надбавок за складність і напруженість роботи у розмірі 50% до посадового окладу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 видано начальником Управління освіти і науки облдержадміністрації тільки 24.03.2006р. За період з 01.09.2005р. по 24.03.2006р., за відсутності рішення органу вищого рівня, зайво нарахована та виплачена надбавка у розмірі 6.297,90 грн. Старшому майстру ОСОБА_9, посада якого відноситься до керівних працівників закладів освіти, проводилася доплата за суміщення спеціаліста з охорони праці у розмірі 0,5 окладу, що призвело до збитків на суму 3.736,50 грн. Зазначено про факти проведення керівними та іншими працівниками училища викладацької роботи у обсязі, що перевищує нормативні, та які могли бути розподілені між іншими викладачами, внаслідок вартість години мала бути меншою і переплата заробітної плати склала 5.109,67 грн. Внаслідок одночасного перебування у групах професійного навчання громадян, які направлені державною службою зайнятості, та проведення навчально-педагогічної роботи в училищі, здійснено нарахування і виплату за невідпрацьований час викладачу ОСОБА_10 та майстру виробничого навчання ОСОБА_11 на суму 1.042,60 грн. Зобов'язання виконати вимоги Управління та забезпечити відшкодування 15696,90 грн. переплати по заробітній платі працівникам закладу є предметом позову.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про професійно-технічну освіту"від 10 лютого 1998 року N 103/98-ВР директор державного професійно-навчального закладу встановлює премії і доплати до посадових окладів і ставок заробітної плати працівників навчального закладу за конкретні результати праці.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. N 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (1298-2002-п) надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них; в) затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці.

Про встановлення надбавки працівникам у розмірі до 50 % посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки) за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання), за складність і напруженість у роботі йдеться у пп. 2 п. 3 Наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.05. Підпунктом 4 названого наказу передбачено, що установлення надбавок і доплат керівникам навчальних закладів, установ освіти і наукових установ, їх заступникам здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці. Такий наказ зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.10.05 за № 1130/11410 (z1130-05) , опублікований в Офіційному віснику України № 40 від 21.10.05.

Крім того, листом від 18.11.05 № 1/9-649 міністр Міністерства освіти і науки України надав право керівникам навчальних закладів, установ освіти і науки України, встановлювати надбавки і доплати до посадових окладів та надавати матеріальну допомогу їх заступникам (проректорам) у межах наявних коштів на оплату праці.

Старшому майстру проводилась доплата за суміщення спеціаліста з охорони праці у розмірі 0,5 окладу, що, на думку КРУ, є порушенням пп. 3 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.02 № 1298 (1298-2002-п) , підп. 3 "а" п. 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.05 № 557 (z1130-05)

Зазначені у пп. 3 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.02 № 1298 (1298-2002-п) , пп. 3 "а" п. 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.05 № 557 (z1130-05) види доплат не встановлюються керівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступників.

Як підставу до віднесення посади старшого майстра до посад, про якій йдеться у названих вище нормах, позивач вказує додаток 5 до наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.05 № 557 (z1130-05) . Однак, у такому додатку не йдеться про керівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступників, керівників структурних підрозділів навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступників, а йдеться про схеми тарифних розрядів посад керівних працівників, в тому числі професійно-технічних навчальних закладів (професійно-технічних училищ, навчально-курсових комбінатів, центрів та інших типів закладів, що надають робітничу професію). Посада старшого майстри професійно-технічних навчальних закладів є посадою керівного працівника, однак це не свідчить, що посада старшого майстра віднесена до посад керівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступників, керівників структурних підрозділів навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступників.

Сума 5.109,67 грн. вказана у позові як незаконне нарахування та виплата бюджетних коштів при проведені викладацької роботи понад установлені норми окремими керівними та іншими працівниками училища проводилася викладацька робота в обсязі, що перевищує 360 годин на рік (для керівних працівників) або 480 годин для інших працівників.

Водночас, можливість розподілу викладацької роботи між іншими викладачами, внаслідок вартість години мала бути меншою, є припущенням.

Згідно п. 63 Інструкції "Про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти", затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 р. № 102 (z0056-93) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.05.1993 за № 56 (z0056-93) , оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів), з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок; навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі; обсяг навчальної та іншої педагогічної роботи, яку може виконувати педагогічний працівник за основним місцем роботи, граничними розмірами не обмежується.

Кошти в сумі 5.109,67 грн. були виплачені за фактично виконану роботу, проти чого заявник апеляційної скарги не заперечує.

Щодо нарахування і виплати у розмірі 1.042,60 грн. викладачам та майстру виробничого навчання та слід зазначити наступне.

Предметом позову в цій частині було забезпечення відшкодування за невідпрацьований час майстру виробничого навчання у розмірі 552,83грн.

Крім того, таку виплату позивач вважає порушенням ст. 1 Закону України "Про оплату праці"внаслідок одночасного перебування названої особи в групах професійного навчання громадян, що направлені державною службою зайнятості, та при проведенні навчально-педагогічної роботи в училищі.

Докази того, що майстер не виконувала своєї роботи, та під час, коли така робота мала виконуватися, перебувала у групі професійного навчання громадян як слухач, відсутні.

Доводи КРУ спростовуються табелями обліку робочого часу, журналами теоретичного навчання груп, поясненнями, доповідними працівників училища, учнів - випускників цих груп.

За наведених вище обставин, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області відхилити, а постанову господарського суду Кіровоградської області від 24 грудня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.