Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Цуркана М.І.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 23 квітня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2008 року у справі №2-а-246/08 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними зобов’язання виплатити недоплачену разову грошову допомогу, -

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, та просить суд зобов’язати здійснити перерахування йому суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2004р. по 2007р.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 23 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради при нарахуванні та виплаті позивачу разової грошової допомоги за 2007 рік та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на користь позивача недоплаченої разової грошової допомоги як учаснику війни відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"за 2007 рік в сумі 1163 гривні. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені вище судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, що підтверджується копією його посвідчення (а. с. 3).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(в редакції, що діяла на момент виплати) учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банку.

Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснювало нарахування та виплату вказаної щорічної разової грошової допомоги за 2005рік - 50грн., за 2006 рік - 50грн., за 2007 рік - 55грн.

В травні 2007 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради з приводу проведення донарахування недоплаченої суми разової грошової допомоги, але йому було в цьому відмовлено з посиланням на бюджетне законодавство.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позов в частині визнання протиправними дій відповідача за 2004-2006 роки та стягнення грошової допомоги за вказаний період є необґрунтованим у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки позивач звернувся до суду лише 29.01.2008 року, а тому пропустив річний строк звернення до суду відносно дій відповідача за 2004-2006 роки, що відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, так як відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку для звернення до суду з даним позовом.

Разом з тим, частково задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення мотивував тим, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) п. 13 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зокрема зупинено на 2007 рік дію ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 29, за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) учасникам війни здійснюється в розмірі 55 грн.

Однак, такий висновок суду є помилковим, оскільки зроблений без урахування того, що стаття 29 та пункт 13 статті 71 Закону № 489-V втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 9 липня 2007 року, а виплата щорічної разової грошової допомоги здійснювалася до 5 травня 2007 року –в період коли наведені норми Закону були чинними, а їх виконання було обов'язковим для Управління.

В даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.

Для вирішення цього спору суду слід було визначитися, який з вказаних законів є приоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно із ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Відсутній також закон України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997р. №4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопередметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом. автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом ч.3 ст. 150 Конституцій України рішення Конституційного Суду є обов’язковими до виконання на території України.

Відповідно до ч.2ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Оскільки позивачеві допомога була виплачена до 5 травня 2007 року, то на момент здійснення виплат відповідач діяв законно.

Судами обставини справи встановлені повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення частково незаконних судових рішень.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради –задовольнити частково.

Скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 23 квітня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2008 року в частині задоволення вимог про виплату заборгованості з щорічної разової допомоги до 5 травня за 2007 рік, та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті постанову Зарічного районного суду м. Суми від 23 квітня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2008 року –залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.