К-22218/09-С Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 26.08.2010 Прийняття

У травні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому поставлено питання, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000442311/0 від 21.03.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка податковим органом проведена незаконно. Крім того, позивач зазначає, що зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування із-за не підтвердження внесення ПДВ постачальником товару є порушенням одного із конституційних принципів –настання юридичної відповідальності тільки у випадку винних діянь (дій або бездіяльності). Також позивач звертає увагу, що постанови судів не входять до системи національного законодавства, а відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою господарського суду Сумської області від 28 липня 2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000442311/0 від 21.03.2008 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки 18.03.2008 р. суперечить п.7.7.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскільки 30 денний термін після подачі зазначених декларацій минув. Також минув термін для проведення позапланової виїзної (документальної) перевірки. До того ж ці перевірки проведені податковим органом, тому підстави для її проведення відсутні. Крім того, покладення відповідальності за невнесення податку до бюджету продавцями у ланцюгу до виробника на покупця цих товарів ТОВ "Мотордеталь-Конотоп"у вигляді зменшення заявленої до відшкодування суми ПДВ є абсолютно неправомірним та не підтверджується жодною нормою законодавства.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані до суду апеляційної інстанції податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, не оформлені належним чином, отже, у позивача відсутнє право відносити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі зазначених податкових накладних.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Мотордеталь-Конотоп"звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року та залишенні в силі постанови господарського суду Сумської області від 28 липня 2008 року.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Мотордеталь-Конотоп"з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року та грудень 2007 року, про що складено акт №129/23-5/30573983 від 18.03.2008 року.

Відповідно до висновків зазначеного акта перевірки, податковим органом, на його думку, встановлено порушення позивачем вимог п.1.3., п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування на 145991,00грн., в т.ч. за вересень 2007 року на суму 52062,00грн., жовтень 2007 року на суму 31305,00грн., листопад 2007 року на суму 39472,00грн. та грудень 2007 року на суму 23152,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000442311/0 від 21.03.2008 року, яким позивачу зменшено суду бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 145991,00грн.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом були вже проведені виїзні позапланові перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року про що складені довідки №496/23-5/30573983 від 30.11.2007 року, №17/23-5/30573983 від 15.01.2008 року, №53/23-5/30573983 від 11.02.2008 року; №121/23-5/30573983 від 17.03.2008 року (а.с.16-23 т.1). Відповідно до висновків вищезазначених довідок, перевірками було підтверджено заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за відповідні періоди.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та ПП "Арон-Трейд"існували договірні відносини, а саме був укладений договір №288 від 24.07.2007 року на поставку товару (а.с.38 т.1).

Висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, які відповідач виклав у акті перевірки №129/23-5/30573983 від 18.03.2008 року, ґрунтуються на інформаційній довідці №7715/23-723 від 03.03.2008 року Ленінської МДПІ у м.Луганську (а.с.53-554 т.1), з якої вбачається, що немає можливості провести зустрічну перевірку ПП "Арон-Трейд", оскільки підприємство зо юридичною адресою не знаходиться.

Крім того, у акті перевірки відповідач вказує на те, що відносно директора ПП "Арон-Трейд"порушено карну справу по ч.3 ст. 212 КК України. Однак, відповідно до вищезазначеної довідки, 25.10.2007 року ВПМ Ленінської МДПІ у м.Луганську прийнято рішення по відмову щодо порушення карної справи відносно директора підприємства ПП "Арон-Трейд"ОСОБА_1 на підставі п.2 ст. 6 КПК України. Також з даної довідки вбачається, що контрагент позивача був зареєстрований як платник ПДВ, про що йому було видано свідоцтво від 31.03.2004 року, яке на момент складання довідки анулювано не було. Також, у матеріалах справи та в акті перевірки, відсутні відомості щодо визнання договору недійсним.

Згідно з п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Неможливість проведення податковим органом зустрічних перевірок не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Діючий порядок проведення бюджетного відшкодування встановлює рівні права для всіх платників податків ПДВ, які мають право на бюджетне відшкодування та дає можливість податковим органам, з метою уникнення проведення безпідставного бюджетного відшкодування, що може призвести до втрат бюджету, своєчасно виявляти невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Слід також зазначити, що у матеріалах справи міститься висновок №488/08 від 15.10.2008 року, щодо обґрунтованості висновку акту перевірки Конотопської МДПІ Сумської області №129/23-5/30573983 від 18.03.2008 року. Висновок був зроблений на прохання начальника ВМП Конотопської МДПІ. Відповідно до вищезазначеного висновку вбачається, що при умови що надані на дослідження первинні бухгалтерські та податкові документи по господарським операціям з придбання ТОВ "Мотордеталь–Конотоп"у підприємства ПП "Арон–Трейд"товару за умовами договору №288 від 24.07.2007 року, складені не уповноваженою на те особою, в цьому разі висновок акту документальної невиїзної перевірки ТОВ "Мотордеталь-Конотоп", з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 року –підтверджується.

При скасуванні постанови суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновок експерта №108 від 18.07.2008 року.

Однак, слід зазначити, що дана експертиза не була призначена судом, а була виконана у межах кримінальної справи для з’ясування певних обставин саме по ній. Кім того, приписами ст. 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, а також відповідно до ч. 3 цієї статті оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У матеріалах справи містяться копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, в т.ч. і податкові накладні, які були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції.

Крім того, відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 (z0233-97) , податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як було вказано вище, на момент укладання договору та видачу податкових накладних, контрагент позивача був зареєстрований як платник ПДВ, йому було видане відповідне свідоцтво, отже відсутні підстави для того, щоб вважати податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та є недійсними.

На підставі вищевикладеного, судова колегія касаційної інстанції встановила, що при вирішенні спору судом першої інстанції вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови господарського суду Сумської області від 28 липня 2008 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп"–задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року – скасувати та залишити в силі постанову господарського суду Сумської області від 28 липня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст. 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.