Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Брайка А.І, Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Рівненському районі Рівненської області на постанову Господарського суду Рівненської області від 01.08.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008 року по справі № 17/220 за позовом ДПІ у Рівненському районі Рівненської області до ТОВ "Рівне Трек"про накладення арешту на кошти.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Рівненської області від 01.08.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008 року, позовні вимоги ДПІ у Рівненському районі Рівненської області до ТОВ "Рівне Трек"про накладення арешту на кошти –задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 17.06.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 23.04.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Рівненському районі Рівненської області просить скасувати судові рішення в частині незадоволених позовних вимог та постановити нове про повне задоволення позову посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме пп.9.3.9 п.9.3 ст. 9 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 13 лютого 2007 року ДПІ у Рівненському районі Рівненської області виписано направлення на проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Рівне Трек" № 75/23-138 з 13 лютого 2007 року по 24 лютого 2007 року на підставі наказу ДПІ у Рівненському районі Рівненської області № 23 від 12.02.2007 року.

За результатами тематичної перевірки щодо знаходження суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ "Рівне Трек" за юридичною адресою, 13.02.2007 року податковим органом встановлено, що відповідач за адресою вул. Авіаторів, 5-А, с. В.Омеляна Рівненського району не знаходиться. Фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено.

15 лютого 2007 року органом податкової міліції директору ТОВ "Рівне Трек" Лобуренко О.П. вручено направлення та наказ про призначення та проведення виїзної позапланової перевірки за фактичною адресою товариства.

Відповідно 16 лютого 2007 року складено акт № 3/23-115/25314952 про засвідчення факту ненадання ТОВ "Рівне Трек" документів для проведення позапланової документальної перевірки.

21 лютого 2007 року податковим органом до Рівненського ВПМ УПМ ДПА в Рівненській області направлено службову записку № 73 про вжиття відділом податкової міліції заходів щодо надання ТОВ "Рівне Трек" документів для проведення перевірки та складено акт № 4/23-115/25314952 про засвідчення факту ненадання відповідачем документів для проведення позапланової документальної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 лютого 2006 року загальними зборами ТОВ "Рівне Трек", протокол № 1-01/2006, затверджено зміну юридичної адреси товариства на вул.Авіаторів, 5-а, с. В.Омеляна Рівненського району Рівненської області.

Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням статистики у Рівненській області 22 лютого 2007 року, підтверджено, що ТОВ "Рівне Трек" знаходиться за тією самою адресою - 35360, вул. Авіаторів, 5-а, с. В.Омеляна Рівненського району Рівненської області.

Тотожність місцезнаходження відповідача також підтверджено записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 13.07.2007 року.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів.

Згідно з пп.9.1.1. п.9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Відповідно до "г"п.9.1.2. даного Закону (2181-14) арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування

Як вбачається з пп. 9.3.9 ст. 9 Закону № 2181-ІІІ, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Таким чином, відповідач, за наявності достатніх правових підстав для проведення виїзної позапланової документальної перевірки, не допустив позивача до перевірки (не надав податковому органу документів для перевірки), що підтверджується належними в матеріалах адміністративного позову доказами.

Слід зазначити, що відповідно до довідки податкового органу про стан розрахунків товариства з бюджетом, сума податкового боргу становить лише 513,98 грн., за таких обставин, суди попередніх обставин дійшли вірного висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог та накладення арешту лише в межах суми податкового боргу відповідача.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, правова оцінка обставин у справі дана вірно, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 2201, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Рівненському районі Рівненській області залишити без задоволення, постанову Господарського суду Рівненської області від 01.08.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008 року по справі №17/220 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути переглянута Верховним Судом України виключно з підстав і в порядку передбаченому ст.ст. 235- 238, 240 КАС України.

.