20-4/192 Про визнання часткового недійсним податкового повідомлення-рішення - 19.08.2010 Прийняття

У травні 2007 року позивач звернувся до Господарського суду м.Севастополя з позовом, у якому поставлено питання, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000272310/0 від 23.04.2007 року в частині донарахованого податкового зобов’язання в сумі 432346,50грн. податку на додану вартість та 216173,25грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при здійсненні ним операцій із поставки послуг, що складались з робіт із рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межи митної території України одержувачем-нерезидентом, в нього виникло податкове зобов’язання за ставкою "0"відсотків на дату отримання авансового платежу. Крім того, суми попередньої оплати по експортним контрактам в рядку 2.1 декларації по податку на додану вартість "Експортні операції"відображенню не підлягають. Відповідні суми відображаються у цьому рядку на підставі митної декларації, що оформлена в режимі експорту.

Постановою Господарського суду м.Севастополя від 26 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнана недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя №0000272310/0 від 23.04.2007 року в частини донарахованого податкового зобов’язання в сумі 432346,50грн. з податку на додану вартість та 216173,25грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачено виникнення по одній експортній операції двічі податкового зобов’язання за різними ставками. Судами попередніх інстанцій відхилені доводи відповідача, щодо необхідності застосування по даним експортним операціям до моменту вивезення відремонтованих вертольотів та агрегатів по ставці 20 %, а після надання вантажної митної декларації, що підтверджують вивіз об’єкту ремонту –за ставкою 0%. Отже, операції з поставки послуг позивачем замовникам-нерезидентам м повинні оподатковуватись за ставкою податку "0"відсотків.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідача, позивач зазначає, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП МОУ "Севастопольське авіаційне підприємство"за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, про що складено акт №1810/1023-123/07705790 від 18.04.2007 року.

В результаті зазначеної перевірки, як свідчить вищевказаний акт, встановлено, що позивачем, за висновками податкового органу, порушено п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.7 ст.4 п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в наслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 432346,50грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272310/0 від 23.04.2007 року, яким позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 728672,25грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції – 242890,75. Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі - 43234650грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 216173,25грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (комітент) було укладено ряд договорів комісії, а саме:

- з Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт"- Державною зовнішньоторговою інвестиційною фірмою "Укрінмаш"(комісіонер) укладений договір комісії №4/143-Д від 15.11.2000 року (а.с.2-8 т.2), відповідно до якого комісіонер зобов’язувався від свого імені за рахунок позивача укласти контракт із замовником-нерезидентом на капітальних ремонт авіаційного технічного майна, що належить замовнику-нерезиденту –ДП "Військовий авіаційний завод № 1", м. Лодзь, Польща. Відповідно до умов вказаного договору послуги з ремонту здійснювались за умови попередньої оплати їх вартості;

- з ДГВП "Спецтехноекспорт"(комісіонер) укладений договір комісії №SТЕ-135-Д/К-2003 від 27.10.2003 року (а.с.2-9 т.3) на здійснення ремонту двох вертольотів МІ-14 із переобладнанням їх у протипожежний варіант для замовника-нерезидента – компанії "International Transportation Commercial and General Works Companу"(Лівія) на суму 9491980,00 грн. Відповідно до умов вказаного договору послуги з ремонту здійснювались за умови попередньої оплати їх вартості. У 2006 році в рахунок передоплати надійшло 3371717,14 грн.

- з Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"(комісіонер) укладений договір комісії №USЕ-17.3-39-Д/К-06 08.02.2006 року (а.с.120-126 т.1) на ремонт двох вертольотів МІ-8Т та МІ-17 для Авіакомпанії "Авіалінії Джібуті"(республіка Джібуті) на суму 4612952,80 грн. У 2006 році позивачем отримана передоплата в сумі 1016201,40 грн.

Судами попередніх інстанцій були досліджені митні декларації та встановлено, що тип декларацій щодо ввезення складових вертольотів та агрегатів –ІМ 51, з яких код ІМ – "увезення в Україну", "51"- код митного режиму "Переробка на території України". В графі 37 "Процедура", останні дві цифри якого проставлені згідно Класифікатором процедур переміщення товарів через митний кордон України, означають особливості переміщення товарів через митний кордон України "36"- "Переміщення товарів з метою ремонту.

Слід зазначити, що у період який перевірявся податковим органом ремонтні роботи по контракту №SТЕ-135-Д/К-2003 завершені не були, отже, акт виконаних робіт складений не був.

Відповідно до п.п.3.1.1, п.п.3.1.2 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

Згідно з п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У касаційній скарзі відповідач звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку, щодо вірного застосування позивачем ставки по ПДВ "0"% на дату одержання авансових платежів від замовників нерезидентів.

Однак, п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем застосовується практика надходження грошових коштів у вигляді авансових платежів по замовленням, акти виконаних робіт оформлюються по факту їх виконання та прийняття замовником.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування: у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з: поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, у тому числі виконання робіт по переробці давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта.

Як було вже зазначено, роботи за зовнішньоекономічними контрактами виконувались за умовами здійснення замовником передоплати.

Отже, датою виникнення податкових зобов’язань позивача відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"за цими контрактами є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці. Таким чином, операції з поставки послуг позивачем замовникам-нерезидентам повинні оподатковуватись за ставкою податку "0"відсотків.

Крім того, слід зазначити, що у листі Міністерства Фінансів України №31-17130-2-4/3611 (v3611201-05) від 25.05.2005 року зазначено, якщо виконання робіт, пов’язаних з ремонтом товарів, передбачає передачу відремонтованого матеріального активу, то такі операції відносяться до поставки товарів, а не послуг. Отже, в врахуванням вимог п.п.3.1.3 ст. 3, ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", до операцій з ремонту товарів, вивезених за межі митної території України, попередньо ввезених з метою ремонту, застосовується нульова ставка податку на додану вартість.

Такої ж позиції дотримується і ДПА України у роз’ясненні №13727/7/16-1517-27 (v1372225-07) від 10.07.2007 року, наданому ДПІ у м.Севастополі.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачено виникнення по одній експортній операції двічі податкового зобов’язання за різними ставками.

Також, слід зазначити, що у разі відсутності нарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 432346,50грн., відсутні підстави для застосування щодо позивача штрафних санкцій передбачених п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Севастополя від 26 вересня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2007 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст. 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.