К-34055/09-С Про нарахування та виплату суми допомоги по догляду за дитиною - 19.08.2010 Прийняття

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області (далі - УПСЗН) про визнання неправомірними дій по нарахуванню і виплаті допомоги по догляду за дитиною та стягнення неотриманої допомоги, -

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до положень Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) (далі – Закон № 2811-ХІІ (2811-12) ) вона як мати малолітньої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Посилаючись на те, що вона отримує цю допомогу в меншому розмірі, ніж передбачено Законом № 2811-ХІІ (2811-12) , просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати УПСЗН щомісячно виплачувати допомогу з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не менш прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років у сумі 1963,80 грн.

Постановою Красноградського районного суду Харківської області від 26 листопада 2008 року позов задоволено частково. Визнано дії УПСЗН неправомірними. Зобов’язано УПСЗН здійснити виплату позивачу недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною з 1 вересня по 31 грудня 2007 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог з 1 вересня по 20 жовтня 2007 року. В іншій частині постанову суду залишено без змін.

У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_6, маючи доньку 3 липня 2007 року ІНФОРМАЦІЯ_2, здійснює за нею нагляд і має право на отримування допомоги по догляду за дитиною у розмірі, встановленому частиною першою статтею 15 Закону №2811-ХІІ, згідно з якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 3 Закону № 2811-ХІІ передбачено виплату допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразової допомоги при народженні дитини; допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інших видів допомоги.

Частиною першою статті 14 зазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною

вказаного віку включно. Статтею 15 цього ж Закону встановлено розмір допомоги.

Абзацом третім частини другої статті 56, пунктами 7, 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(далі – Закон № 489-V (489-16) ) зупинено на 2007 рік дію, зокрема статті 15 Закону № 2811-ХІІ і встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) пункт 14 статті 71 Закону № 489-V в частині зупинення на 2007 рік дії зазначених вище положень Закону № 2811-ХІІ (2811-12) визнано такими, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 62 Закону № 489-V затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 квітня –у розмірі 463 грн., з 1 жовтня – 470 гривень.

Отже, спірні відносини з 1 січня по 9 липня 2007 року регулюються відповідно до пункту 14 частини першої статті 71 Закону № 489-V, а з 9 липня по 31 грудня 2007 року – до статті 15 Закону № 2811-ХІІ.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині зобов’язання УПСЗН перерахувати та виплатити ОСОБА_6 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 вересня по 20 жовтня 2007 року та постановляючи нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом (2747-15) або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правомірним є висновок суду щодо застосування річного строку для звернення до суду у кожному випадку порушення права позивачки, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивачки на отримання підвищення до пенсії.

Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (2747-15) .

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та

апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і

процесуального права при ухваленні судових рішень.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 КАС підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,-

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення, а постанову Красноградського районного суду Харківської області від 26 листопада 2008 року у не скасованій частині і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2009 року - без змін.