П-131/10-С Про визнання незаконним і скасування рішення - 13.08.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовами Бачуна Олега Володимировича до Вищої ради юстиції про визнання незаконним і скасування рішення та до Верховної Ради України, третя особа - Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя, про визнання незаконною та скасування постанови,

Бачун О.В. звернувся до суду із позовом про визнання незаконним і скасування рішення Вищої ради юстиції від 17 травня 2010 року "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Бачуна Олега Володимировича з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва за порушення присяги"та з позовом до Верховної Ради України про визнання незаконною і скасування постанови Верховної Ради України від 03 червня 2010 року № 2316-VI (2316-17) в частині звільнення Бачуна Олега Володимировича з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.

В обґрунтування позовних вимог посилався на порушення Вищою радою юстиції процедури розгляду питань порядку денного, а саме: несвоєчасне повідомлення позивача про дату і час засідання 17 травня 2010 року; порушення Регламенту Вищої ради юстиції в частині безпідставного відхилення клопотання про

перенесення розгляду довідки-пропозиції члена Вищої ради юстиції Портнова А. В. та про відвід члена Вищої ради юстиції Портнова А. В. Позивач вважав необґрунтованими висновки, викладені у довідці члена Вищої ради юстиції Медведчука В. В., щодо неправосудності прийнятих ним (позивачем) судових рішень. Посилався на відсутність доказів здійснення ним авіаперельотів протягом 2005-2009 років, в тому числі чартерними рейсами, загальною вартістю понад 7 мільйонів гривень, та порушення Вищою радою юстиції положень статті 58 Конституції України при застосуванні нової редакції статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції"від 13 травня 2010 року. Зазначав, що постанова Верховної Ради України про звільнення його (позивача) з посади судді прийнята безпідставно та без детального з`ясовування всіх обставин і підстав; Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя не взяв до уваги порушення Вищою радою юстиції вимог статей 27, 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції"щодо розгляду і затвердження подання про звільнення.

В запереченнях на адміністративний позов Вища рада юстиції зазначила, що діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Верховна Рада України у запереченнях вказала, що, розглядаючи подання відносно звільнення Бачуна О.В., діяла відповідно до вимог Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" (1625-15) та Регламенту Верховної Ради і вважає його звільнення законним.

В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали повністю.

Представники відповідачів заперечували проти позовних вимог та просили відмовити у задоволенні позову з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення позивача, його представників, пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Бачун Олег Володимирович з червня 1990 року працює суддею та 25 липня 1990 року Бачун О. В. прийняв присягу судді.

Постановою Верховної Ради України від 16 березня 2006 року обраний безстроково суддею Окружного адміністративного суду м. Києва; Указом Президента України від 09 червня 2006 року призначений головою цього суду. Постановою Верховної Ради України від 3 червня 2010 року № 2316-VI (2316-17) Бачун О. В. звільнений з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.

Підставою прийняття цього акту стали рішення Вищої ради юстиції від 17 травня 2010 року № 344/0/15-10 та 345/0/15-10 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Бачуна О. В. з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва за порушення присяги".

Повноваження, організація, порядок діяльності Вищої ради юстиції відповідно до статті 2 Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року №22/98-ВР визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , вказаним Законом та Регламентом Вищої ради юстиції.

Статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції"Вищій раді юстиції, серед іншого, надані повноваження щодо внесення подання про звільнення суддів з посад, в тому числі за особливих обставин, однією з яких є порушення суддею присяги.

Порядок здійснення Вищою радою юстиції своїх повноважень щодо розгляду питання про звільнення суддів з посад за порушення присяги (пункт п’ятий частини п’ятої статті 126 Конституції України) встановлений статтею 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже Вища рада юстиції, приймаючи зазначені рішення, діяла в межах наданих їй повноважень.

Оспорюваними рішеннями Вищої ради юстиції встановлено, що при здійсненні правосуддя суддею Бачуном О. В. вчинені дії, які порочать звання судді, викликають сумнів у його об’єктивності, неупередженості, свідчать про несумлінне виконання суддею своїх службових обов’язків і є підставою для внесення подання про звільнення з посади судді за порушення присяги.

Висновки Вищої ради юстиції ґрунтуються на таких обставинах.

Відкриваючи провадження та розглядаючи справу за позовом ОСОБА_11 до Кабінету Міністрів України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, треті особи: Міністерство транспорту та зв'язку України, ОСОБА_12, про визнання протиправним та скасування розпорядження і наказу в порядку адміністративного судочинства, який не підвідомчий адміністративному суду, а є трудовим спором, що розглядається в порядку цивільного судочинства, суддя Бачун О. В. порушив положення статті 17 КАС України.

Обираючи спосіб забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_13, Акціонерного комерційного банку "Правекс-банк"(далі –АКБ "Правекс-банк") до Національного банку України (далі –Нацбанк України, НБУ) про визнання нечинними окремих положень постанови Нацбанку України, суддя Бачун О. В. діяв без достатніх підстав, визначених статтею 117 КАС України, з якими законодавець пов’язує можливість вжиття таких заходів.

Аналогічні порушення допущені цим суддею при розгляді питання про забезпечення позову у справі за позовом Спільного українсько-американського підприємства у формі ТОВ "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані"(далі - СП ТОВ "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані") до Національної комісії з питань регулювання зв'язку України (далі - НКРЗ) третя особа: ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації", про визнання частково недійсним рішення.

При розгляді справи за позовом ОСОБА_14 до державного реєстратора Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа - Київський університет туризму, економіки і права, про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити дії суддя Бачун О. В. не вжив заходів до з’ясування всіх обставин справи, не надав належної оцінки внутрішнім актам Київського університету туризму, економіки і права, що призвело до порушення прав позивача на справедливий судовий розгляд та принципу законності, що підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року.

У період з 30 грудня 2004 року по 8 жовтня 2009 року суддя Бачун О. В. здійснив авіаперельоти за кордон, у тому числі чартерними рейсами різних авіакомпаній, на суму, що в десятки разів перевищує його річний дохід.

Аналізуючи акти Вищої ради юстиції та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає доведеними факти порушення позивачем присяги судді при вирішенні питань про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) роз’яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

В адміністративній справі за позовом Спільного українсько-американського підприємства у формі ТОВ "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані"до Національної комісії з питань регулювання зв’язку України, третя особа без самостійних вимог ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації", про визнання частково нечинним рішення НКРЗ суддя Бачун О.В. задовольнив клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову та ухвалою від 16 липня 2009 року зупинив дію пунктів п. п. 1.35., 1.36., 7.5. та 8.1. рішення НКРЗ від 9 липня 2009 року № 1571.

Предметом спору у цій справі є рішення НКРЗ від 9 липня 2009 року № 1571 в частині видачі ліцензії ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації"на надання послуг фіксованого місцевого телефонного зв’язку з використанням безпровідного доступу із застосуванням технології CDMA, рухомого (мобільного) телефонного зв’язку та права користування радіочастотами на території шести областей терміном до 1 січня 2016 року.

СП ТОВ "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані"позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення порушено процедуру проведення конкурсів або тендерів, видачі права користування радіочастотами. Позивач вважав, що відповідач діяв упереджено та позбавив права всіх інших операторів, в тому числі його, на рівну участь у отриманні необхідних радіочастот.

Обґрунтовуючи прохання про забезпечення позову, позивач лише зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову може заподіяти невідворотні наслідки його правам.

СП ТОВ "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані"не навів мотивів в чому полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, яка існує небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення.

Зупиненням дії п. п. 1.35., 1.36., 7.5. та 8.1. рішення НКРЗ від 9 липня 2009 року № 1571 суд фактично обмежив можливість використання радіочастотних ресурсів ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації"згідно ліцензії у шести областях України.

Формально суддя Бачун О. В. дотримав вимоги закону, але його положення застосовані всупереч цілям забезпечення позову, оскільки в разі задоволення позову про визнання нечинними окремих положень рішення НКРЗ від 9 липня 2009 року № 1571 для позивача в майбутньому виникло б право брати участь у конкурсі або тендері.

В позовній заяві ОСОБА_13, Акціонерний комерційний банк "Правекс-банк"до Національного банку України позивачі просили визнати (дослівно) нечинною форму № 625 "Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку"в частині заповнення колонок 3 та 4, яку видано підпунктом 2.21. Змін до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України № 415 від 19 листопада 2007 року (z1360-07) , а саме: найменування кредитора –контрагента/інсайдера банку (повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по-батькові фізичної особи); ідентифікаційний код (номер) кредитора за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або згідно з Державним реєстром фізичних осіб та інших обов’язкових платежів (ДРФО).

АКБ "Правекс-банк"22 січня 2008 року заявив клопотання, в якому, посилаючись на очевидну невідповідність положень Постанови № 415 законодавчим актам вищої юридичної сили і перевищення встановленої компетенції Національним банком України при її прийнятті, просив зупинити дію пункту 2.21. Змін до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України № 415 від 19 листопада 2007 року (z1360-07) про затвердження Форми № 625 "Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку".

При цьому позивач не зазначив, в чому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, інтересам саме АКБ "Правекс-банк"при поданні звіту за формою № 625, чому захист його прав, інтересів в разі невжиття таких заходів стане неможливим і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Однак ухвалою від 24 січня 2004 року суддею Бачуном О. В. забезпечено позов: зупинено дію пункту 2.21. Змін до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України № 415 від 19 листопада 2007 року (z1360-07) про затвердження Форми № 625 "Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку", до прийняття рішення по справі та набуття ним законної сили. Ухвалу мотивовано існуванням очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам АКБ "Правекс-Банк"з посиланням на те, що використання оскаржуваного акта до з'ясування питання про дотримання вимог законодавства щодо банківської таємниці при прийнятті може призвести до негативних наслідків для позивача як банківської установи, так як шляхом заповнення звітності може бути поширена інформація, що становить банківську таємницю.

Забезпечення суддею Бачуном О. В. зазначених позовів у вказаний спосіб є порушенням вимог статті 117 КАС України щодо підстав, виду та порядку забезпечення позову, оскільки предмет позову та спосіб його забезпечення в цих справа збігаються. Ухвалами про забезпечення позову фактично вирішено позов із задоволенням вимог позивача без розгляду справи по суті.

Такі дії судді Бачуна О. В. є не лише порушенням норм процесуального права при вирішенні питань про забезпечення позову, а й свідомим недотриманням вимог закону та несумлінним виконанням ним обов’язків судді, який при розгляді цих питань діяв в інтересах позивача.

Слід зазначити, що рішенням суду від 27 травня 2008 року під головуванням судді Бачуна О. В. у цій справі відмовлено у задоволенні позову повністю, що підтверджує відсутність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам АКБ "Правекс-Банк"на момент вжиття заходів забезпечення позову.

Висновки, зазначені в листі від 16 квітня 2010 року № 18-317/1770-6121 за підписом заступника Голови Національного банку України Пасічника В. В. про відсутність негативних наслідків забезпечення позову, на який посилається позивач, спростовуються наступним.

Постановою Правління НБУ від 18 травня 2010 року № 238 інформація наведена у листі визнана такою, що не відображає повною мірою наслідків зупинення ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2008 року дії підпункту 2.21. пункту 2 Змін до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 19 листопада 2007 року № 415 (z1360-07) .

В мотивувальній частині постанови Правління зазначає, що, оскільки постанова приймалася Правлінням Національного банку України і мала нормативний характер, заступник Голови зобов’язаний був узгодити відповідь з членами Правління Національного банку України.

В постанові Правління Національного банку України від 18 травня 2010 року № 238 "Про розгляд звернення Вищої ради юстиції"йдеться про те, що ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2008 року про забезпечення позову мала негативний вплив в певний проміжок часу на повноту та точність інформації про реальних власників та фінансове становище банків, не сприяла здійсненню в цей період Національним банком України належним чином функції банківського нагляду за діяльністю банків (т. 2, а. с. 184).

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Що стосується порушень закону суддею Бачуном О. В. при розгляді інших справ, суд приходить до висновку про відсутність ознак порушень присяги судді, виходячи з наступного.

При розгляді позову ОСОБА_11 до Кабінету Міністрів України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, треті особи: Міністерство транспорту та зв'язку України, ОСОБА_12, про визнання протиправним та скасування розпорядження і наказу про звільнення, постановою суду від 14 лютого 2008 року позов задоволено повністю: ОСОБА_11 поновлено на посаді генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року постанову скасовано; провадження у справі закрито з тих підстав, що справа повинна розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Однак, як вбачається із наявних у справі документів, аналогічна справа за позовом ОСОБА_16 до Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державної адміністрації залізничного транспорту України про скасування розпорядження і наказу про звільнення з посади заступника генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України розглянута Вищим адміністративним судом України і Верховним Судом України як адміністративна справа.

Зазначене свідчить про неоднакове застосування законодавства в аналогічних справах, і не вказує на навмисність порушення Бачуном О. В. процесуального закону.

В адміністративній справі за позовом ОСОБА_14 до державного реєстратора Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа - Київський університет туризму, економіки і права, про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити дії суддею Бачуном О.В. ухвалено постанову від 17 березня 2008 року, згідно з якою позивачу повністю відмовлено у задоволенні його вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_14 задоволено: постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2008 року скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_14

Як вбачається зі змісту цих судових рішень, спір виник щодо того, хто є керівником Університету, і має бути зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: ректор ОСОБА_14 чи директор (перший проректор) ОСОБА_17

При вирішенні цього питання місцевий адміністративний суд і суд апеляційної інстанції дійшли протилежних висновків на підставі юридичного аналізу положень Статуту Університету і Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (755-15) .

При цьому суддя Бачун О. В. у постанові від 17 березня 2008 року навів мотиви прийнятого рішення, дав оцінку наявним у справі доказам.

Згідно з частиною 2 статті 31 Закону України "Про статус суддів", який був чинним до 30 липня 2010 року, скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки.

За таких обставин, помилкові висновки суду, які не відповідають обставинам справи, не можна розцінювати як дії судді, що складають порушення присяги.

При перевірці подання Вищої ради юстиції про звільнення Бачуна О. В. за порушення присяги судді у зв’язку із здійсненням ним неодноразових у період з 30 грудня 2004 року по 8 жовтня 2009 року авіаперельотів за кордон, у тому числі чартерними рейсами різних авіакомпаній, на суму, що в десятки разів перевищує його річний дохід, суд прийшов до такого.

Такі дії, як здійснення витрат, що перевищують доходи судді та членів його сім'ї і порушення морально-етичних принципів поведінки судді, визнані порушенням присяги у ст. 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції", яка набрала чинності у такій редакції лише 15 травня 2010 року.

Згідно ж подання вказані дії Бачун О.В. вчинив у період з 30 грудня 2004 року по 8 жовтня 2009 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) (у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів): Конституція України (254к/96-ВР) , закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Враховуючи, що нова редакція статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції"не пом’якшує та не скасовує відповідальність судді, підстав для застосування цієї норми не було.

Разом з тим, Кодекс професійної етики судді зобов’язує суддю бути прикладом законослухнянності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (статті 1,12).

Відповідно до статей 6, 10 Закону України "Про статус суддів", якій діяв на час вчинення позивачем вказаних дій, судді зобов'язані при здійсненні правосуддя дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ, не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності. Присяга судді вимагає від нього чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.

Позивач тривалий час, майже 20 років, працював на посаді судді, займав керівні посади: заступника, першого заступника голови суду, голови суду, - що вимагало від нього особливого відношення до розгляду справ і неухильного дотримання вимог закону.

Крім того, посада голови Окружного адміністративного суду м. Києва вимагала від нього бездоганної поведінки.

Натомість суддею Бачуном О.В. допущено дії, які викликали сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, свідчать про несумлінне виконання своїх службових обов'язків і є підставою для звільнення його з посади судді за порушення присяги.

Посилання позивача на порушення Вищою радою юстиції порядку вирішення питання про направлення подання про його звільнення, висновків цього органу про порушення присяги судді не спростовує. Бачун О. В. брав участь і давав пояснення на засіданні Вищої ради юстиції, на засіданні комітету Верховної Ради з питань правосуддя, а також на пленарному засіданні Верховної Ради України при розгляді подання Вищої ради юстиції про його звільнення за порушення присяги.

Із змісту протоколу № 5 засідання Вищої ради юстиції від 17 травня 2010 року вбачається, що відвід члена Вищої ради юстиції Портнова А. В., заявлений позивачем, розглянутий відповідно до статті 26 Закону України "Про Вищу раду юстиції"та пункту 9 параграфу 3.1. Регламенту Вищої ради юстиції. За внесення подання з 18-ти присутніх членів Вищої ради юстиції проголосувало 15 осіб. Тому доводи позивача про порушення його права на захист внаслідок участі члена Вищої ради юстиції Портнова А. В. при прийнятті оспорюваного рішення, не вплинуло на кінцеве рішення ради (т. 1, а. с. 183-185).

Доводи позивача про необ’єктивний розгляд подання Вищої ради юстиції Комітетом Верховної Ради України з питань правосуддя не впливають на законність постанови Верховної Ради України щодо його звільнення з посади судді.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування рішення Вищої ради юстиції "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Бачуна Олега Володимировича з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва за порушення присяги"від 17 травня 2010 року та постанови Верховної Ради України від 03 червня 2010 року № 2316-VI (2316-17) в частині звільнення Бачуна О.В. з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 12, 18, 41, 122, 158 - 163, 171-1, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У задоволені позову Бачуна Олега Володимировича до Вищої ради юстиції про скасування рішення Вищої ради юстиції "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Бачуна Олега Володимировича з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва за порушення присяги"від 17 травня 2010 року та до Верховної Ради України про скасування постанови Верховної Ради України від 3 червня 2010 року № 2316-VI (2316-17) в частині звільнення Бачуна Олега Володимировича з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді відмовити повністю.