Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому

засіданні

касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області

на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 12.06.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009

у справі № 2а-64/2009 Ладижинського міського суду Вінницької області

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області

про стягнення недоплаченої суми державної та додаткової пенсії,

У лютому 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області про стягнення недоплаченої суми державної та додаткової пенсії, як інваліду ІІ групи, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 12.06.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області та зобов'язано провести перерахунок ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, провести перерахунок державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням норм, встановлених частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також стягнуто з відповідача на користь позивача 20041,69 грн. суму недоотриманої державної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з травня –по грудень 2008 року; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ОСОБА_2 є особою, постраждалою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід ІІ групи. Розрахунок пенсії проведено виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету"від 03.01.2002 року № 1 (1-2002-п) .

Відповідно до статі 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 1 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 4 статті 54 зазначеного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для 2 групи інвалідності восьми мінімальних пенсій за віком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що нарахування додаткової пенсії позивачу проводилось з розрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян"№ 530 від 28.05.2008 (530-2008-п) .

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними правовими актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не згадані вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом (796-12) . Згідно із статями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Згідно з частиною 3 ст. 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Окрім цього, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачеві пенсії з 22.05.2008 р. виходячи з такого.

Підпунктами 12 і 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" (107-17) були внесені зміни до статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких інвалідам ІІ групи щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державна пенсія призначаються відповідно в розмірі 20 процентів і 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Також зазначеним Законом (107-17) змінено статтю 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (107-17) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), не може перевищувати двадцяти мінімальних розмірів пенсій за віком, встановленої абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) ці зміни були визнані неконституційними.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовуються державною у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області залишити без задоволення.

Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 12.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.