Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Брайко А.І., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О., Шипуліна Т.М.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі –ДПІ) та акціонерного товариства "Барвінок"(далі –АТ "Барвінок")

на постанову господарського суду Полтавської області від 14.03.2007

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2007

у справі № 9/49

за позовом АТ "Барвінок"

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13.07.2004 № 0001902301/0, від 13.08.2004 № 0001902301/1 та від 07.10.2004 № 0001902301/2.

Постановою господарського суду Полтавської області від 14.03.2007, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2007, позов задоволено частково; оспорювані акти індивідуальної дії визнано недійсними в частині визначення АТ "Барвінок"податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 250 141,50 грн., у тому числі 166 761 грн. за основним платежем та 83 380,50 грн. штрафних санкцій. У прийнятті названих рішень попередні судові інстанції виходили з неправомірності включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними постачальниками, державну реєстрацію, а також реєстрацію платників ПДВ яких було скасовано в судовому порядку. Втім, за висновком судів, операція з передачі позивачем основних фондів як внеску до статутного фонду іншої юридичної особи в обмін на емітовані нею корпоративні права є за своєю правовою сутністю інвестицією та не може вважатися продажем таких основних фондів, а тому зменшення податкового кредиту АТ "Барвінок"відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"за наслідками внесення такої інвестиції не вимагається.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України АТ "Барвінок"просить скасувати ухвалені у справі судові акти в частині відмови у позові та прийняти нове рішення по суті спору у цій частині, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що відповідачем не було подано належних доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтв платників ПДВ постачальників позивача, за податковими накладними яких суди визнали необґрунтованим віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту АТ "Барвінок", а також виключення таких контрагентів з Єдиного державного реєстру.

ДПІ, в свою чергу, у касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України та доповненні до неї просить повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обов’язок позивача зменшити податковий кредит, як це випливає зі змісту підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позаяк операції з внесення основних фондів до статутного фонду іншої юридичної особи є продажем у розумінні пункту 1.4 статті 1 названого Закону.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг АТ "Барвінок"та ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що:

- за наслідками проведення ДПІ комплексної документальної перевірки на предмет дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001 по 01.10.2003, оформленої актом від 09.07.2004 № 1682/23-1/21191470, контролюючим органом було виявлено:

факт включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними постачальниками, діяльність яких мала фіктивний характер, що стало підставою для скасування в судовому порядку державної реєстрації таких суб’єктів господарювання, а також анулювання їх свідоцтв платників ПДВ;

здійснення позивачем у січні 2002 року операції з передачі основних засобів (нежитлового приміщення вартістю 833 802,94 грн.) як внеску до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-експлуатаційна компанія" в обмін на емітовані цим товариством корпоративні права без проведення відповідного зменшення податкового кредиту у цьому податковому періоді;

- наведені обставини стали підставою для прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення від 13.07.2004 № 0001902301/0, згідно з яким АТ "Барвінок"визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 493 484 грн. (у тому числі 246 742 грн. за основним платежем та 249 742 грн. штрафних санкцій);

- за наслідками оскарження позивачем зазначеного акта індивідуальної дії в адміністративному порядку контролюючим органом було зменшено суму нарахованого штрафу, що обумовило прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення від 07.10.2004 № 0001902301/2 про визначення АТ "Барвінок"податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 370 113 грн. (у тому числі 246 742 грн. за основним платежем та 123 371 грн. штрафних санкцій).

Обґрунтовуючи рішення про часткову відмову в задоволенні позову, судові інстанції послалися на те, що постачальники позивача є фіктивними підприємствами, позаяк судами установлено недійсність їх установчих документів та свідоцтв платників ПДВ з моменту реєстрації, а тому складені цими контрагентами податкові накладні не можуть бути підставою для ведення податкового обліку АТ "Барвінок".

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону (168/97-ВР) у тій самій редакції не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Помилковим є висновок судів про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсними установчих документів його контрагентів, а також їх свідоцтв платників ПДВ.

Адже визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

У разі ж перебування підприємства на час здійснення господарської операції у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, та наявності у цього підприємства свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ підстави для висновку про відсутність у такого підприємства права на видачу податкових накладних лише в силу факту подальшого скасування реєстрації такого суб’єкта господарювання відсутні.

Втім, як вбачається з установлених судами обставин справи, в одних випадках податкові накладні (за якими податковий орган визнав необґрунтованим включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту) були складені постачальниками до прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації таких підприємств-постачальників та до анулювання їх реєстрації як платників ПДВ. В інших же випадках контрагенти позивача видавали податкові накладні вже після визнання недійсними їх свідоцтв як платників ПДВ. Так, судами було з’ясовано, що рішенням Калінінського районного суду міста Донецька від 31.10.2002 (яке набрало законної сили 01.11.2002) визнано недійсними установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Трейдінг"та його свідоцтво платника ПДВ. Втім складені цим товариством податкові накладні датовані листопадом та груднем 2002 року (тобто вже після прийняття названого рішення). Факти складення податкових накладних після скасування свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ мали місце і з боку інших постачальників позивача.

З огляду на те, що згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, в даному для того, щоб дійти правильного висновку про правомірність або безпідставність віднесення АТ "Барвінок" до податкового кредиту сум ПДВ за спірними податковими накладними, складеними постачальниками, свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ яких було визнано недійсними, судам слід було вичерпно з’ясувати, коли саме було скасовано реєстрацію таких підприємств як платників ПДВ та чи були видані ними спірні податкові накладні до або після скасування такої реєстрації.

Касаційна ж інстанція в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин у цій частині оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Основним мотивом задоволення позову в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо нарахування АТ "Барвінок"податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 250 141,50 грн. судами зазначено те, що операція з передачі основних фондів до статутного фонду іншого підприємства є інвестицією, а не продажем.

Втім з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна. Адже згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, що діяла на момент здійснення позивачем названої операції) продаж товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не належать до продажу операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

Таким чином, у розумінні наведеної норми Закону (168/97-ВР) для цілей оподаткування основним критерієм для віднесення цієї чи іншої операції до продажу є передача права власності на товар. Тобто будь-яка операція, яка передбачає передачу права власності, незалежно від змісту господарського зобов’язання та виду компенсації, вважається продажем. Відтак і пряма інвестиція, яка полягає у передачі майна у власність іншого суб’єкта господарювання в обмін на корпоративні права такого суб’єкта, є продажем відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з підпунктом 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування, зокрема, операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права.

В силу вимог підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 названого Закону у тій самій редакції у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Таким чином, за наслідками виконання позивачем операції з передачі об’єкта основного фонду до статутного фонду іншого товариства в обмін на емітовані останнім корпоративні права АТ "Барвінок"повинен був, зокрема, зменшити податковий кредит на суму ПДВ, сплачену у складі вартості придбання цього основного фонду, у тому самому звітному періоді, в якому відбулася така операція (тобто у січні 2002 року).

За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі рішення в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо нарахування АТ "Барвінок"податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 250 141,50 грн. та прийняти нове рішення по суті спору в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційні скарги державної податкової інспекції у м. Полтаві та акціонерного товариства "Барвінок"задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Полтавської області від 14.03.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2007 у справі № 9/49 скасувати.

3. У задоволенні позову в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 07.10.2004 № 0001902301/2 щодо визначення акціонерному товариству "Барвінок"податкового зобов’язання у сумі 250 141,50 грн. (у тому числі 166 761 грн. за основним платежем та 83 380,50 грн. штрафних санкцій) відмовити.

4. В решті справу № 9/49 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.